Название: Місячна долина
Автор: Джек Лондон
Издательство: OMIKO
Жанр: Зарубежная классика
Серия: Зарубіжні авторські зібрання
isbn: 978-966-03-8769-0
isbn:
– Була, виходить, молодця, – похвалив Біллі.
– А мій батько так і не одружився. Кохав мою матір ціле життя. В мене зберігається чудовий вірш, що мати йому присвятила. Чарівний вірш, наче музика… Ну ось, минуло чимало часу, як помер мамин чоловік, і тоді вони, нарешті, побралися. Сталося це 1882 року, і жилось їй тоді добре.
Сексон ще багато розповідала Біллі, стоячи коло хвіртки, а коли вони розійшлись, їй дуже хотілося переконати себе, що їхній прощальний поцілунок був трошечки довший, ніж звичайно.
– Отож о дев’ятій? – гукнув він їй через хвіртку. – Про сніданок не турбуйтеся. Я сам усе влаштую. Ви тільки будьте готові рівно о дев’ятій.
Розділ IX
У неділю вранці Сексон була готова навіть завчасу. Коли вона вдруге поверталася з кухні, куди ходила виглядати крізь вікно на вулицю, Сара, як завжди, почала їй вимовляти.
– Сором, гріх накуповувати собі тих шовкових панчіх! – почала вона. – Глянь на мене: день і ніч тупаю, відпочинку не маю, а однак шовкових панчіх не ношу, трьох пар черевичок теж не купую!.. Але господь справедливий, і коли прийде страшний суд, комусь будуть непереливки – кожен дістане по ділах своїх.
Том з люлькою в зубах, пестячи на колінах свого мізинчика, підморгнув сестрі – Сара, мовляв, у кепському настрої. Сексон вдавала, що не чує, і старанно вплітала стрічку в кіски однієї з дівчаток. Сара важко гупала по кухні, миючи й розставляючи посуд після снідання. Нарешті, тяжко зітхнувши, вона випростала спину, зігнену над зливальницею, і вороже зиркнула на Сексон.
– Ти нічого не скажеш, ні? Чого ж це ти мовчиш? Бо, мабуть, ще маєш крихту сорому. Хто б подумав – крутити любов із боксером! Не бійся, чула я, чула про твій роман із Білом Робертсом! Знайшла цяцю! Стривай лишень, дограєшся, що Чарлі Лонг добре накладе йому!
– Ну, не знаю, – втрутився Том. – Я чув, що Біл Робертс бравий хлопчина.
Сексон тільки всміхнулася знавецьки: перехопивши її усмішку, Сара й зовсім розлютилася.
– Чому ти не йдеш за Чарлі Лонга? Він дуріє за тобою, та й до горілки не охочий.
– Бо надолужує пивом, – заперечила Сексон.
– Правду кажеш, – підтримав її брат. – Я знаю напевне, що в нього й дома завжди стоїть повне барильце.
– Може, й ти дудлив з нього? – гаркнула Сара.
– Може, й так, – згодився Том і обтер губи рукою, немов згадавши смак того пива.
– А чого б йому й не тримати в себе барильця, коли йому так хочеться? – СКАЧАТЬ