style="font-size:15px;"> Я пригадую, що сон містив іще один елемент, на який не поширилося моє тлумачення. Уві сні я відчував до свого дядька велику ніжність. До кого насправді я мав це почуття? До свого дядька Йозефа я, звісна річ, ніжних почуттів ніколи не відчував. Колега Р. мені дуже імпонує, я віддавна захоплююся ним, але якби я висловив йому свою симпатію у виразах, які приблизно відповідали б ступеню ніжності, яку я відчував уві сні, він, напевне, був би вражений. Моя ніжність до нього здається мені нещирою і перебільшеною так само, як моє судження про його розумові здібності, зроблене через ототожнення його з моїм дядьком – хоча там перебільшення мало протилежний знак. Мені починає відкриватися істинна суть справи. Ніжні почуття уві сні стосуються не наочного змісту і не думок, що слідують за картинами сну; ці почуття суперечать сну, щоб перешкодити його тлумаченню – такий, імовірно, їхній raison d’être[109]. Я пригадую внутрішній опір тлумаченню цього сну, пригадую, як відтягував його, як твердив, що цей сон чиста нісенітниця. Заняття психоаналізом навчили мене, яке значення має таке небажання тлумачити свій сон – здебільшого, воно демонструє не фактичну думку, а емоційне ставлення. Коли моя маленька донька не хоче яблука, яким її частують, вона заявляє, що яблуко кисле, хоча насправді навіть його не куштувала. Коли мої пацієнтки поводяться у подібний спосіб, я знаю, що йдеться про думку, яку їм хотілось би витіснити зі своєї свідомості. Те саме стосується мого сну. Я не хотів його тлумачити, бо тлумачення містило щось неприємне для мене. Тепер, після цього тлумачення я знаю, що саме було мені так неприємно – твердження, нібито колега Р. «дурень». Ніжні почуття до колеги Р. уві сні походять не з фактичних думок мого сну, а з мого опору цим думкам. Якщо мій сон деформує матеріал, приховуючи свій істинний сенс, то виявлене у згаданому сні почуття служить саме для цієї деформації, або, інакше кажучи, деформація тут умисна і є засобом маскування. Мої думки уві сні містять свого роду наклеп на Р.; щоб я не помітив цього, сон створює емоцію, протилежну таким думкам, – велику ніжність до нього.
Як видається, така закономірність може бути загальним правилом. Ми бачили у попередньому розділі, що чимало снів наочно здійснюють бажання. Однак там, де здійснення жадань приховане, де воно маскується, там має бути схильність до опору цим жаданням, і, відповідно, вони можуть виявлятися винятково у деформованому вигляді. Я спробую знайти аналогію цим тенденціям душі у суспільному житті. Де у житті можна знайти подібну деформацію психічної дії? Там, де з двох осіб одна має більшу владу, на яку змушена зважати інша особа. Тоді ця друга особа деформує свої психічні дії, або, як ми часом кажемо у повсякденному житті, «вдає». Наша поштивість, зокрема, до значної міри є результатом такої деформації; і сам я, тлумачачи для читачів свої сни, повсякчас буваю змушеним вдаватися до таких деформацій. На необхідність деформацій нарікає також поет, кажучи:
