Танґо смерті. Юрий Винничук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з’явився з сувоєм мотузки. Один кінець прив’язав до балюстради, а потім, насвистуючи, майстерно скрутив з мотузки петлю.

      – Він буде вішатись? – запитав я.

      – Здається. Але це не надто приємне видовище.

      – Чому?

      – Бо м’язи розслабляються і все, що в животі, вивалюється з нього зі страшним смородом.

      Чоловік рухався дуже нервово, а при цьому мав такий бадьорий вигляд, ніби виграв у льотерею двісті злотих.

      – Я б на його місці так не тішилася, – сказала мамця.

      – А чому?

      – Та тому, що той балькон на ладан дихає. Я то помешкання добре знаю – там жив колись пан фризієр* Помпка. Одного разу вся балюстрада йому на бальконі обвалилася. Ото він, аби вигідно продати помешкання, підрихтував балькон як-будь, а балюстраду зробили му з гіпсу. Там нема жодного металевого прута.

      – Ой, то треба тому панові сказати, – щиро захвилювався я.

      – Ну, спробуй. Хоча я таким фацетам* не йму віри. Йому поможи порадою, а він тебе потім обізве пулькатою ропухою.

      – Прошу пана! – гукнув я, приклавши долоні до вуст. – Заждіть хвильку, не кваптеся. Тота балюстрада з гіпсу вас не витримає.

      – Шо? Не пхай свого носа до чужого проса. Ти – міґлянц*!

      – Мій син правду каже, – втрутилася і мамця. – Пан фризієр Помпка змахлював і зробив нову балюстраду зі звичайного гіпсу. Але як ви прив’яжете шнурка до того залізного ліхтаря над вашою головою, то буде значно певніше.

      – Закрий клапачку, ти, пульката ропухо! – гаркнув чоловік роздратовано.

      – А я не казала? – зітхнула мамця і зі щирим смутком стежила, як той накинув петлю на шию, покрутив туди-сюди головою, мовби припасовуючи її до шиї якнайзручніше, і скочив додолу. Летіти йому довелося трохи довше, ніж він розраховував, бо гіпс таки не витримав і тріснув, балюстрада обвалилася, а чоловік гугупнув на бруківку і зламав обидві ноги.

      – А шо? – скрушно кивала головою мамця. – Теперички маєте неабиякий клопіт. Мусите лежати кілька місяців у шпиталі і хтозна чи не ціле життя шкутильгати. А якби послухали мене, то зараз би не стогнали і не сичали від болю. Ходімо, сину. Не можу дивитися на тих невдячних скурвих синів. Він думав, шо він комусь ліпше зробить. А тепер його бідна жінка буде з ним ціле життя мучитися замість того, аби файно поховати і знову заміж вийти.

      3

      Студентка, яка пізніше виросла на письменницю, приїхала до нього сама і повідомила, що він просто-таки зобов’язаний допомогти їй з дипломною роботою, вона не має теми, їй ніщо не подобається, вона конче потребує його допомоги. Ярош порадив зайнятися творчістю Емми Андієвської*, у нього було кілька книжок, які подарувала йому сама письменниця, Надя відразу вхопилася за цю ідею, вийняла зошит і стала записувати мудрі думки пана професора стосовно майбутньої дипломної. На ту пору звечоріло, Ярош запропонував перекусити, у нього якраз була готова печена курка, а що їсти м’ясо без вина не випадало, то при цьому було СКАЧАТЬ