Мауглі = Mowgli. Редьярд Кіплінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ могли б сховатись і сто вовків. Акела, здоровезний сірий вовк-одинак, обраний ватажком Зграї за свою силу та кмітливість, розлігся на скелі. Унизу сиділо більше сорока вовків різного віку та масті – від сивих, мов борсуки, старих одчайдухів, кожен сам-один міг здолати буйвола, до чорних трирічних недолітків, які потай гадали, буцімто й їм це також під силу. Вовк-одинак був їхнім ватажком уже близько року. Змолоду він двічі потрапляв у вовчу пастку. Якось люди жорстоко побили його і покинули, гадаючи, що він мертвий; тож із людськими звичаями він добре був обізнаний.

      На Скелі Ради майже ніхто не розмовляв. Вовченята бавилися посередині, а довкруж сиділи їхні батьки. Подеколи хтось із дорослих вовків підводився, неквапно ступав до якогось вовченяти, пильно дивився на нього і тихо повертався на своє місце. Часом мати підганяла своє вовченя до смуги місячного сяйва, щоб його було видніше. Акела закликав з вершини:

      – Ви знаєте Закон, ви знаєте Закон! Дивіться ж, гей, вовки!

      І турботливі матері поквапливо відгукнулись:

      – Придивляйтеся добре, гей, вовки!

      Нарешті – мати-Вовчиця нашорошилася, бо черга підійшла до них, – батько-Вовк виштовхнув на середину кола Жабеня Мауглі. Гепнувшись додолу, Мауглі засміявся і почав бавитись камінцями, що виблискували в місячному світлі.

      Акела жодного разу не підвів голови, що лежала на передніх лапах, лише час від часу скавулів:

      – Дивіться ж, гей, вовки!

      За скелею вчулося приглушене гарчання Шер-Хана:

      – Дитина моя. Віддайте її мені! Нащо Вільному Народу людське дитя?

      Акела навіть вухом не повів. Він лише мовив:

      – Дивіться ж, о Вовки! Нащо Вільному Народу коритися чужій волі? Дивіться добре!

      Вовки загарчали усі заразом, і один з чотирирічних недоростків у відповідь Акелі повторив слова Шер-Хана:

      – Нащо Вільному Народові здався підкидьок?

      Закони Джунглів свідчать, що коли зчиниться суперечка про те, чи можна прийняти когось до Зграї, то за нього мають заступитись хоча б двоє вовків, окрім батька й матері.

      – Хто за цю дитину? – спитав Акела. – Хто з Вільного Народу прохає слова?

      Ніхто не відповів, і мати-Вовчиця приготувалася до бою, який міг бути для неї останнім.

      І цієї миті звівся на задні лапи і загарчав звір іншої породи, присутній на Раді Зграї, – Балу, вайлуватий бурий ведмідь, який навчав вовченят Законові Джунглів, він блукав, де хотів, бо споживав самі лише горіхи, мед та коріння.

      – Людська дитина? Чом би й ні? – сказав він. – Я за дитину. Вона нікому не зашкодить. Я не вмію красно говорити, та кажу правду. Нехай малий бігає у Зграї. Візьмемо його вкупі з іншими. Я сам його навчатиму.

      – Нам потрібен іще хтось, – мовив Акела. – Балу своє слово сказав, а він учитель наших дітей. Хто ще має щось до слова, окрім Балу?

      На коло лягла чорна тінь. То була пантера Багіра, чорнюща, СКАЧАТЬ