Щасливий принц. Оскар Уайльд

Чтение книги онлайн.

      – Боже! Цей Щасливий Принц геть замиршавів!

      – Авжеж, замиршавів! – підтакнули Радники, що завжди погоджувалися з Міським головою, і почали роздивлятись статую.

      – І рубін з меча випав, і очі повипадали, і золото все осипалося, – закінчив Міський голова. – Жебрак та й годі!

      – Жебрак та й годі! – повторили Радники.

      – Та ще й дохлий птах лежить поруч! – гнівався Міський голова. – Слід неодмінно видати наказ, що забороняє птахам тут помирати!

      І Писар одразу ж занотував цю пропозицію.

      Потім статую Щасливого Принца зняли з п’єдесталу.

      – Він втратив свою красу, отже, непотрібний, – заявив університетський Професор красних мистецтв.

      Статую розплавили у печі, і Міський голова скликав нараду, щоб вирішити, що робити з металом далі.

      – Звичайно, ми замовимо іншу статую, – сказав він, – і вона буде зображувати мене.

      – Ні, мене! Мене! – закричав кожний з Міських радників, і всі вони пересварилися між собою. Коли я чув про них востаннє, вони все ще гиркалися.

      – Погляньте, що за диво! – мовив старший робітник у ливарні, де плавили статую. – Свинцеве серце, хоч зламане, а не розплавилося. Ну, то викиньмо його геть.

      І він кинув серце на смітник, де вже лежав мертвий Стриж.

      – Принеси мені дві найцінніші речі, що є в цьому місті, – мовив Господь до одного зі своїх слуг-янголів. І Янгол приніс йому свинцеве серце і мертвого птаха.

      – Ти вчинив слушно, – мовив Господь. – Цей малий птах співатиме вічно у райських садах, а цей Щасливий Принц буде славити мене біля мого престолу.

      Соловейко і троянда

      – Вона сказала, що танцюватиме зі мною, якщо я подарую їй червоні троянди, – розпачливо мовив юний Студент. – А в моєму саду червоних троянд немає.

      Соловейко, що звив собі гніздо на високому дубі неподалік, почув ці слова, визирнув з гущавини і здивувався.

      – Жодної червоної троянди! – бідкався Студент, і його гарні великі очі були повні сліз. – І від такої дрібниці залежить людське щастя! Я прочитав усі мудрі книги, пізнав усі таємниці філософії, а через якусь червону троянду мені життя не миле!

      «Ось справжній закоханий, – подумав Соловейко. – Я щоночі співав про кохання, а не знав його в лице. Щоночі я розповідав про нього зіркам, а тепер побачив його на власні очі. Кучері в нього темні, мов гіацинт, а вуста червоні, наче пелюстки троянди, про яку він мріє; але пристрасть зробила його обличчя блідим, мов слонова кістка, і журба поклала свій знак на його чоло».

      – Сьогодні принц влаштовує великий бал, – шепотів юнак, – і моя кохана там буде. Якщо я принесу їй червону троянду, вона танцюватиме зі мною до світанку. Якщо я принесу їй червону троянду, я триматиму її в обіймах, і вона схилить голову мені на плече, і її рука лежатиме в моїй. Але в моєму саду немає жодної червоної троянди, і я сидітиму сам-один, а СКАЧАТЬ