Вельможний клієнт. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не підняли. У кімнаті не знайшлося місця, куди можна було б сховатися, і він забився під гардини. Це цілком очевидно.

      – Чи не гаємо ми дорогоцінний час? – поцікавився Бер-кер. – Може, краще обшукати місцевість, поки вбивця ще не втік далеко?

      Сержант із хвилину міркував.

      – Звідси немає потягів до шостої ранку, тому залізницею він виїхати не зможе. Якщо ж піде дорогою, то будь-хто зверне увагу на його брудні чоботи та примітить чужинця. Втім, у будь-якому випадку я не можу піти звідси, поки мене не змінять.

      Лікар уважно оглядав тіло.

      – А це що за знак? – спитав він. – Він не має якогось зв’язку зі злочином?

      Права рука убитого була вивільнена з халата й оголена до ліктя. Вище зап’ястя виднівся дивний брунатний знак: трикутник у колі. – Це не татуювання, – продовжував лікар, дивлячись поверх окулярів, – це давно випалений знак на кшталт тих, яким таврують худобу. Що думаєте з цього приводу?

      – Цей знак я бачив у Дуґласа впродовж останніх десяти років, – відповів Сесіл Беркер.

      – І я також, – додав дворецький. – Щоразу, коли господареві доводилося засукати рукав, я бачив цю дивну мітку. І часто дивувався, щó вона могла б означати.

      – Мабуть, цей знак не має нічого спільного з убивством, – припустив сержант Вілсон. – Але все ж це дуже дивно… Ну, щось іще?

      Дворецький здивовано вказав на руку мерця.

      – Він зняв його обручку!

      – Що?

      – Атож! Містер Дуґлас завжди носив свою обручку на мізинному пальці лівої руки. Перстень, зроблений із золотого самородка, завжди одягав після обручки, і каблучку змійкою – на середньому пальці. Ось перстень із самородка, ось змійка, а обручка зникла.

      – Дворецький має рацію, – підтвердив Беркер.

      – Якщо містер Дуґлас носив обручку під самородком, то вбивці довелося спочатку зняти його, потім обручку, а потім одягти каблучку із самородка назад?

      – Так виходить.

      Вілсон скрушно похитав головою:

      – Чим швидше передамо цю справу до Лондона, тим для нас краще. Вайт Мейсон – спритний чоловік, проте, гадаю, в будь-якому разі доведеться звернутися до Лондона. Ця надзвичайно складна справа нам не до снаги.

      Розділ 4

      У ПІТЬМІ

      За терміновим викликом сержанта Вілсона о третій годині ночі прибув начальник карного розшуку графства в легкому кебі. Із першим ранковим потягом він послав повідомлення у Скотленд-Ярд і о дванадцятій уже вітав нас на Бірлстоунській станції. Містер Вайт Мейсон, спокійний і на вигляд розважливий чоловік, із засмаглим обличчям, мужньої статури й трохи кривими ногами в гетрах, був схожий у своєму широкому піджаку на дрібного фермера або жокея, але тільки не на криміналіста.

      – Ну, містере Мак-Дональд, – звернувся він до нього, – тут каверзний випадок. Сюди газетярі злетяться, як мухи на мед, варто їм лише пронюхати про те, що сталося. Але, сподіваюся, ми закінчимо справу раніше, ніж вони СКАЧАТЬ