Хранителі. Дин Кунц

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ його намір. Трейвіс затамував подих і вслухався, намагаючись почути якісь звуки в порослі.

      Цикади затихли, птахи на деревах анічичирк. Ліс завмер, наче весь безмежний годинниковий механізм природи зупинився.

      Трейвіс був упевнений, що це не він є призвідцею такої несподіваної тиші, тому що його поява у каньйоні не потурбувала ні птахів, ні цикад.

      Там щось було – чужинець, який не подобався звичайним жителям лісу.

      Трейвіс глибоко вдихнув і знову затамував подих, напружившись, щоб не проґавити найменшого поруху з лісу. Цього разу він почув хрускіт порослі та сухих гілок, м’яке потріскування сухого листя і зловісне, уривчасте важке дихання якогось величезного створіння. Складалося таке враження, що це створіння ховається метрів за дванадцять звідси, але Трейвіс не міг визначити його точного місцезнаходження.

      Ретривер, що стояв збоку, напружився. Його пелехаті вуха нашорошилися.

      Скрипуче дихання невідомого супротивника звучало так зловісно – можливо, його підсилювала луна поміж лісом і каньйоном, а може, воно було страшним саме собою, – що Трейвіс швидко скинув рюкзак, розкрив його і дістав заряджений «сміт-вессон».

      Пес глянув на револьвер. У Трейвіса виникло дивне відчуття, наче тварина знала призначення зброї і схвалювала його дії.

      Припускаючи, що там може бути людина, Трейвіс вигукнув:

      – Хто там? Вийдіть, щоб я вас побачив.

      Хрипіння в порослі тепер супроводжувалося грубим погрозливим гарчанням. У Трейвіса душа сховалась у п’яти, а серце закалатало, наче скажене. Він напружився, як і ретривер обабіч. Кілька секунд, які здалися йому вічністю, Трейвіс не міг зрозуміти, чому цей звук настільки перелякав його, але потім усвідомив, що це через неоднозначний характер того гарчання: воно, без сумніву, належало тварині, хоча й з очевидними нотками свідомості: тон і тембр нагадували ревіння розлюченого чоловіка. Чим більше Трейвіс вслухався, тим більше він був упевнений, що то не людина і не тварина. Але… що то, в біса, таке?

      Попереду захиталася висока поросль. Щось рухалося в його бік.

      – Стій! – суворо сказав він. – Не підходь.

      Але істота наближалася.

      Ось вона вже в десяти метрах.

      Істота сповільнила кроки, напевне, трохи злякавшись, але все ж наближалася.

      Золотистий ретривер почав загрозливо гарчати, знову відганяючи противника. Та все ж Трейвіс бачив, як тремтять його боки та голова. Хоч пес і намагався боротися з істотою з порослі, він боявся відкритого протистояння.

      Страх собаки бентежив Трейвіса. Ретривери славляться своєю відвагою та завзятістю; це мисливська порода, відтак їх часто використовують у небезпечних рятувальних операціях. Яка небезпека чи супротивник могли так налякати сильного і гордого пса?

      Істота у порослі рухалася в їхній бік. Тепер їх із Трейвісом розділяло менше шести метрів.

      Хоча СКАЧАТЬ