Ольга. Бернхард Шлинк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мови їй були не потрібні, але дівчина хотіла одного дня помандрувати до Парижа та Лондона, міст, про які вона читала в енциклопедичному словнику Мейєра і про які знала більше, ніж Герберт.

      7

      Герберт не лише хотів почути від Ольги вивчене, а й радо розповідав їй усе, про що думав. Одного дня хлопець звірився, що став атеїстом.

      Він знову прибіг, зупинився перед нею, зігнувшись, уперся руками в коліна і поспіхом захекано бовкнув:

      – Бога немає.

      Ольга сиділа, підібгавши ноги, з книжкою на колінах.

      – Секундочку.

      Хлопець почекав, поки вирівняється дихання; витягнувся поруч із подругою на траві, заклав руки за голову і переводив погляд із дівчини на пса, із дівчини, що сиділа праворуч, на пса ліворуч від себе або на соковито-синє літнє небо зі стрімкими білими караванами хмарок. Тепер він повторив свою думку ще раз, спокійно та впевнено, наче зробив відкриття, або радше дещо вирішив:

      – Бога немає.

      Ольга підвела погляд від підручника і подивилася на хлопця.

      – Натомість?

      – Натомість?

      – Що є на його місці?

      – Нічого. – Гербертові її запитання здалося кумедним, і він з реготом похитав головою. – Світ існує, але не має ні Раю, ні Бога.

      Дівчина відклала книжку вбік, витягнулася біля нього у траві й подивилася на небо. Небо їй подобалося, байдуже блакитне чи сіре, у дощ чи у сніг, коли його видно лише мигцем між краплями, що падають згори, або сніжинками, які пливуть у повітрі. Бог? Чому б Йому не жити на Небесах? А часом спускатися на землю, до церкви чи просто на природу?

      – Що б ти зробив, якби Він раптом перед тобою з’явився?

      – Як Лівінґстон перед Стенлі?11 Я б легенько вклонився і простягнув руку. «God, I presume?»12

      Власний жарт так надихнув Герберта, що він розреготався, плескаючи долонями по землі. Ольга уявила собі цю сцену: Герберт у шкіряних бриджах і картатій сорочці й Бог у білому костюмі та пробковому шоломі, обидва трохи розгублені, обидва надміру ввічливі. Дівчина теж засміялася, однак вирішила, що людині жартувати над Богом негоже. А ще негоже сміятися з жартів інших, якщо вони стосуються Бога. Найбільше Ользі хотілося, щоб їй дали спокій і не заважали вчитися. З Божою поміччю, якщо Він захоче їй допомогти, а як ні, то ні.

      Але Герберт не давав їй спокою. Останнім часом він неабияк захопився запитаннями. За кілька днів хлопець поцікавився:

      – А чи існує безкінечність?

      Вони знову лежали поруч, її обличчя в затінку книжки, яку дівчина тримала в руках, а його, із примруженими очима та соломинкою в роті, – на сонечку.

      – Паралельні прямі перетинаються у безкінечності.

      – Це дурниці, яких учать у школі. Невже ти справді віриш, що, йдучи довго-довго між рейками, колись можна дістатися туди, де вони перетнуться?

      – Між рейками я можу йти лише до певного місця, а не безкінечно. Якби я могла так бігати, як ти…

СКАЧАТЬ