Історія світу в 10 1/2 розділах. Джулиан Барнс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ афоризм на тему людей із картатими скатертинами на голові, але розважив, що це було б не так тонко. Це він прибереже на потім, коли небезпека мине.

      Вони ще півгодини почекали, доки повернувся очільник арабів; тим часом у повітрі запахло сечею. Вусань в окулярах коротко перемовився з вартовими й пішов через залу до кафедри.

      – Наскільки я розумію, вам прочитали лекцію про Кносський палац, – почав він, і Франклін відчув, як долоні спітніли. – Це добре. Розуміти інші цивілізації дуже важливо. Знати про їхній розквіт і, – він зробив багатозначну паузу, – падіння. Маю велику надію, що подорож до Кносса вам сподобається.

      Він уже відходив від мікрофона, коли той самий американець, тільки дещо примирливішим тоном (наче він уважно стежив за переказом мінойських табличок), обізвався:

      – Перепрошую, а чи не могли б ви приблизно сказати, хто ви й приблизно чого хочете?

      Араб посміхнувся.

      – Не певен, що зараз це доречно, – він кивнув на знак того, що завершив свою промову, тоді помовчав, наче з думкою, що на ввічливе питання слід ввічливо й відповісти, – Скажімо так. Якщо все йтиме за планом, то ви скоро зможете продовжити своє дослідження мінойської цивілізації. Ми зникнемо так само, як і з’явилися, і вам здасться, що ми вам наснилися. Потім ви зможете нас забути. Згадаєте, що ми просто трохи вас затримали. Вам немає необхідності знати, хто ми і чого хочемо.

      Він уже був готовий зійти з невеликого підвищення, коли Франклін, навіть сам собі здивувавшись, звернувся до нього:

      – Перепрошую!

      Араб озирнувся.

      – Годі питань.

      Але Г’юз не відступався:

      – Це не питання. Я просто подумав… Звичайно, ви зараз міркуєте про щось інше… якщо ми залишаємося тут, то вам слід дозволити нам користуватися вбиральнею, – очільник незваних гостей насупив брови. Франклін пояснив: – Туалетом.

      – Звичайно. Ви зможете ходити до туалету, коли ми вас переведемо.

      – А коли це буде?

      Франклін відчув, що роль, яку він сам собі призначив, його понесла. У цих словах араб, напевне, угледів якусь неприйнятну впертість і коротко відповів:

      – Коли ми вирішимо.

      Він вийшов. Через десять хвилин прийшов якийсь інший, ще незнайомий араб і щось прошепотів до Г’юза. Він підвівся.

      – Нас переведуть звідси до їдальні. Переходимо по двоє. Ті, хто живе в одній каюті, мають триматися разом. Нас відведуть до кают, де можна буде скористатися туалетом. Також треба взяти паспорти – але більше нічого не брати.

      Араб знову пошепки щось сказав.

      – І туалет замикати не можна.

      Без підказок Франклін додав:

      – По-моєму, люди, що прийшли на пароплав, налаштовані дуже серйозно. На мою думку, не варто робити нічого СКАЧАТЬ