Рекреації (збірник). Юрій Андрухович

Чтение книги онлайн.

      – Він питає, чи відбувся коїтус, – пояснив Гриць.

      – О, ви аж таке хочете знати! В неї були такі трохи заячі передні зуби.

      – І це вам перешкодило? – розуміюче спитав Юрко.

      – Нє, але якщо казати відверто, я її не любив.

      – А як ви взагалі ставитеся до жіноцтва? – глибокодумно поцікавився Гриць.

      – Волію з ними мати суто, як у вас кажуть, ділові стосунки. Вони можуть дуже багато в цьому житті. О, вже Чортопіль!.. Ви собі навіть уявити того не можете, що для мене цей Чортопіль! Ці старенькі вілли з диким виноградом, ці мури, ці вежі з маленькими віконечками, ці гори, які звідусюди видно, цей домініканський костел. Зараз, якщо не помиляюся, просто по цій вулиці, а тоді скрутити направо – і вже будете мати площу Ринок. Ага, нє, перепрошую, другий скрут направо, бо перший приведе до церкви Воскресіння…

      – Пане Попель, маєте чудову пам’ять, – похвалив Гриць.

      – Скільки ж вам років? – пішов навпростець Юрко.

      – Я не є молодий і не є старий, хлопці. Я вічний. Як, зрештою, і ви. Площа Ринок, прошу дуже! Тамті не на вас чекають? Гадаю, ми ще побачимося, вельми вдячний за товариство, було дуже приємно, веселих свят!..

      – Веселих свят, старий мудаче, – сказав Немирич, коли величний «імперіал» уже від’їхав від них, і по цих словах розглянувся довкола.

      На площі йшли останні приготування до свята: виносилися столи, напиналися намети, монтувалися помости, прикрашені стрічками, гірляндами і лампіонами. Багатоголові юрмиська вже прибували сюди зі свічками, масками і прапорцями.