Ситуація «нуль», або Побачити Алькор. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ «т», прикрасивши всі три торці декоративними еркерами і вежами. Масивна цегляна коробка спиралася на рустований цоколь. Ковані ґрати захищали вузькі, немов бійниці, вікна. Там, де «неф» Храму перетинався з його «трансептом», над дахом підносилася прозора шестикутна піраміда.

      – Храмова обсерваторія, – пояснив Корецький, відслідкувавши напрям його погляду.

      – Займаєтесь астрономією?

      – Спостерігати за небом – давня і дуже шанована масонська традиція. Більшість видатних астрономів Європи були вільними мулярами. Ньютон, де Аламбер, Норвуд, Вольф, Лаплас і багато інших. Колись було таке правило, що офіцерські посади Молодших Доглядачів масонських лож доручалися виключно професійним астрономам[6].

      – Я щось не бачу там телескопа.

      – Його ще не встановили. Храм побудовано лише три роки тому. Ми ще не встигли обладнати всі майстерні й службові приміщення.

      – Великий у вас Храм.

      – Ну, це з чим порівнювати. Якщо, скажімо, з Масонік-Холлом, або Палаццо Джустініані[7], то, повірте, наш Храм дуже й дуже скромний.

      – Вірю. Та все ж погодьтеся, така споруда тягне на кілька мільйонів.

      – Збудовано на пожертви, – кивнув Корецький і запросив Лавра: – Ходімо до Храму, прошу.

      При вході до будівлі на них чекав сивий добродій поважного віку. Худий, високий, він не без грації спирався на лаковану тростину і пильно придивлявся до Лавра. Довгий чорний піджак добродія нагадував старосвітський сюртук. Цю подібність підсилювали металеві ґудзики і закрій, що мав би підкреслити талію, якби така у плаского, як таранька, добродія раптом виявилася.

      – Знайомтеся, це доглядач Храму, брат Олександр, – представив сивого Корецький. – Він допоможе вам тут зорієнтуватися.

      – Дуже приємно, Грінченко Лавр Станіславович, – Лавр простягнув старому руку, але той не поворухнувся, продовжуючи уважно вивчати обличчя прибульця.

      – Дорогий брате, наш гість може неправильно зрозуміти… – почав Корецький.

      – Начхати мені, що він там зрозуміє, – старий відчинив стулку високих дубових дверей. – Достатньо того, що ви запросили сюди профана…

      – Ви ж знаєте, брате, це рішення Верховного Конвенту.

      – Ви скоро екскурсії сюди водитимете… Заходьте вже, чого там стоїте, – брат Олександр рішуче покрокував вузьким коридором.

      Лавр і Корецький рушили за доглядачем. Той відчинив двері в кінці коридора, і вони увійшли до великої, пишно оздобленої зали. Її стелю підтримували облицьовані під чорний мармур колони з позолоченими капітелями і основами. На кожній колоні було закріплено символ. Між колонами зі стелі звисали кольорові хоругви, рясно прикрашені циркулями, трикутниками, гілками акації, символічними зображеннями молотків та інших мулярських інструментів. Підлогу вкривали масивні плити з полірованого білого каменю. СКАЧАТЬ