Данило Галицький. Мария Згурская

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ потужний сплеск народного невдоволення. Галицьке віче відчайдушно благало про допомогу Рюрика та інших південноруських князів, але ті ніяк не могли домовитися між собою, кому дістанеться галицький стіл, і не поспішали на допомогу. Городянам увірвався терпець, і вони вирішили самі обрати собі князя. Найбільш привабливою кандидатурою їм здавався Ростислав, син знаного воїна Івана Берладника, який сам колись намагався відібрати галицький стіл у батька Ярослава, змовившись з боярами і багатими торговцями. Ростислав був дуже популярним у народі, правильніше сказати – надто популярним, і бояри побоювалися давати йому владу. Ростислав підійшов до Галича, очікуючи, що його зустрічатимуть як переможця та визволителя, але в засідці сидів угорський загін: бояри попередили угорців про наближення Ростислава. В бою Ростислав загинув. Угорські окупанти посилили порядки. У цей час з ув’язнення зміг утекти князь Володимир. Він вирушає в Польщу до князя Казимира. Поляки були стурбовані розширенням угорської сфери впливу, і в 1190 році Володимир повертається в Галичину з польськими полками. Повернувши собі галицький стіл, він зробив розумний політичний хід, щоб убезпечити себе від Романа Мстиславича: з власної волі Володимир стає васалом володимиро-суздальського князя Всеволода. В літописах наводяться такі слова Володимира: «Отче і пане! Утримай Галич підо мною, а я буду божий і твій з усім Галичем і завжди в твоїй волі». Угода відбулася, і Володимир відносно спокійно правив у Галичі аж до смерті в 1198 році.

      У той час, поки Галич був йому недоступний, князь Роман накопичував сили і вів переговори з іншими князями. Спираючись на тестя Рюрика Київського, Роман домагається для себе частини «руської землі» – так у той час називали Київську, Чернігівську та Переяславську землі. В період удільної роздробленості цією територією володіли і управляли численні нащадки Ярослава Мудрого. У 1195 році Рюрик подарував Роману Торчеськ, потім Треполь, Корсунь, Богуслав і Канів. Проте князь Всеволод Юрійович Велике Гніздо, який був обраний великим руським князем, докорив Рюрику через те, що той наділив землями молодшого князя. Обережний Рюрик відразу ж повернув все назад, а на справедливе обурення Романа тонко відповів, що «нам без Всеволода бути не можна», і порадив зятю задовольнитися скромнішим уділом.

      З появою руських земель Роману додалася нова турбота – половці. У той час ці племена були головними ворогами руських князів. Кочівники нападали на прикордонні області, грабували їх і відходили в степи. Роман був не з тих, хто недооцінював половецьку загрозу, він кілька разів збирав війська для захисту та контрвилазок у степи і, врешті-решт, «зупинив половецьке нашестя». До речі, своєю військовою активністю він урятував ослаблену Візантійську імперію – половці збирали великий похід на Візантію, але війська Романа розгромили їх на їхніх же землях. В ореолі слави половецького переможця Роман знову повернувся до вирішення галицького питання. На той СКАЧАТЬ