Інферно. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ноги торкнулися твердої землі.

      – Оті десять літер… – прошепотів він. – Насправді вони вказують на конкретне місце в Старому місті. І там ми знайдемо всі відповіді.

      – А де саме в Старому місті? – наполегливо спитала Сієнна. – Як ти здогадався?

      Із протилежного боку пересувного туалету почувся сміх. Повз нього проходила група студентів, сміючись, теревенячи й жартуючи різними мовами. Ленґдон обережно визирнув з-за кабінки й подивився їм услід. Потім роззирнувся, чи немає де поліції.

      – Нам не можна сидіти на одному місці, ходімо. Я дорогою все поясню.

      – Дорогою?! – Сієнна похитала головою. – Та ми ж не зможемо пробратися крізь Порта Романа!

      – Побудь тут півхвилини, – сказав їй Ленґдон, – а потім рушай за мною.

      І з цими словами він вислизнув зі щілини, залишивши свою ошелешену новоспечену подругу на самоті.

      Розділ 21

      – Scusi! – Роберт Ленґдон наздогнав групу студентів. – Scusate! (Вибачте!)

      Вони зупинилися, і Ленґдон безпорадно озирнувся довкола, вдаючи заблукалого туриста.

      – Dov’è l’Іstituto statale d’arte? (Де тут інститут мистецтв?) – поцікавився він ламаною італійською.

      Татуйований молодик картинно затягнувся цигаркою й презирливо мовив із французьким акцентом:

      – Non parlіamo italiano. (Я не говорю італійською.)

      Одна з дівчат насварила свого татуйованого друга і ввічливо показала рукою вздовж стіни в напрямку Порта Романа.

      – Più avanti, sempre dritto.

      «Уперед і прямо», – подумки переклав Ленґдон.

      – Grazie. (Дякую.)

      Як просив Ленґдон, Сієнна вигулькнула через тридцять секунд непоміченою з-за біотуалету. Гнучка тридцятидворічна жінка підійшла до групи, і Ленґдон запрошувально поклав їй на плече руку.

      – Це моя сестра Сієнна. Вона викладає мистецтвознавство.

      – Нічогенька краля, – стиха промимрив татуйований молодик, і його приятелі-хлопці розсміялися.

      Ленґдон проігнорував їхні слова.

      – Ми приїхали до Флоренції пошукати місце, щоб рік займатися викладацькою діяльністю. Можна ми підемо з вами до інституту?

      – Ma certo (Авжеж), – відповіла дівчина-італійка і всміхнулася.

      Поки група наближалася до поліції, Сієнна зав’язала розмову зі студентами, а Ленґдон поволі просунувся всередину невеличкого натовпу, злегка пригнувшись і намагаючись стати непомітним.

      «Шукай – і знайдеш», – подумав Ленґдон, і його пульс збуджено пришвидшився, коли в уяві постали десять канав восьмого кола.

      Catrovacer. Він збагнув, що ці десять літер були в центрі однієї з найзагадковіших таємниць мистецького світу, старої головоломки, яку так і не вдалося розгадати. Тисяча п’ятсот шістдесят третього року цими літерами написали послання на стіні знаменитого флорентійського Палацо Веккіо; напис був зроблений на висоті близько сорока футів від землі, і без бінокля його майже неможливо побачити. Він залишався там, схований у всіх на виду, упродовж сторіч, аж до сімдесятих років СКАЧАТЬ