Інферно. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ від неї, і ми збираємося це робити й надалі.

      Зеленоокий знервовано накрутив на пальці пасмо немитого масного волосся.

      – Не обманюйтеся її красою, вона небезпечний ворог.

      «І то так», – подумав Начальник, невдоволений тим, що його клієнт привернув увагу такої впливової особи. Та срібноволоса жінка мала надзвичайно великі можливості та значні ресурси – із таким супротивником він волів би не мати справи.

      – Якщо вона або її демони встановлять моє місцезнаходження… – почав клієнт.

      – Не встановлять, – заспокоїв його Начальник. – Хіба ж нам досі не вдавалося ховати вас від завидющих очей і забезпечувати всім, чого ви потребували?

      – Так, – сказав чоловік. – Одначе я спатиму спокійніше, якщо… – Він зробив паузу, збираючись із духом. – Мені треба знати, що коли зі мною щось трапиться, то ви виконаєте мої останні бажання.

      – І в чому ці бажання полягають?

      Чоловік засунув руку до сумки й видобув звідти невеличкий запечатаний конверт.

      – Уміст цього конверта забезпечує доступ до банківського сейфа у Флоренції. У тому сейфі ви знайдете невеличкий предмет. Якщо зі мною щось трапиться, то я хотів би, щоб ви доставили той предмет замість мене. Це стане свого роду подарунком.

      – Гаразд. – Начальник підняв ручку, щоби зробити необхідні нотатки. – І кому ж я маю його доставити?

      – Срібноволосій відьмі.

      Начальник підвів погляд.

      – Подарунок вашому мучителю?

      – Скоріше це буде не подарунок, а шпичка їй у бік. – Очі клієнта спалахнули лютим вогнем. – Така собі хитромудра маленька шпичка, зроблена з кістки. Вона виявить, що то мапа… її особистий Верґілій… гід, котрий поведе ту відьму до самісінького центру її особистого пекла.

      Начальник кинув на клієнта довгий допитливий погляд.

      – Як забажаєте. Вважайте, що ми вже виконали це завдання.

      – Час його виконання матиме критично важливе значення, – емоційно зауважив клієнт. – Той подарунок не можна доставляти надто рано. Ви мусите тримати його в таємниці до… – Замовник спинився, раптово замислившись.

      – До якої дати? – спитав Начальник.

      Чоловік рвучко підвівся, підійшов до Начальникового стола, схопив червоний фломастер і похапцем обвів дату на особистому настільному календарі Начальника.

      – До оцього дня.

      Начальник стиснув зуби й повільно видихнув, переборюючи незадоволення чудернацькою поведінкою чоловіка.

      – Зрозуміло, – сказав він. – До того дня я не робитиму нічого, а коли цей день настане, то предмет із сейфа – який би він не був – отримає срібноволоса жінка. Даю вам слово. – І він порахував дні, що залишилися до незграбно окресленої дати. – Я виконаю ваші побажання рівно через чотирнадцять днів від сьогодні.

      – І в жодному разі ні на день раніше! – гарячково застеріг клієнт.

      – Я чудово вас зрозумів, СКАЧАТЬ