18+: Парафрази й переклади. Книга 1. Олексій Кононенко

Чтение книги онлайн.

      А якось королівська мати

      зайшла вечірньої пори.

      Вельмиповажна і пихата…

      – Що, з євнухами не до гри? —

      ув очі прямо запитала.

      – Не хлопи то, – я відказала, —

      вони бридкі навіть у сні.

      Кивнула схвально: – А чи знає

      ця діва, що перебуває

      тут тільки завдяки мені?

      – А я була-сь леч певна в тому,

      що мене євнух відібрав…

      – Хай буде те тобі відомо —

      без мене тут не чинять справ.

      Нікому в світі в жодній мірі

      король ніколи не довірить,

      мій син мене боготворить.

      Я вже стара – у тому діло, —

      тому таку б знайти хотіла,

      що мене зможе замінить.

      Юж кожен чоловік бажає

      такої жінки віднайти,

      яку від мами відрізняє,

      щоб з нею спати… Знаєш ти,

      що зразу впала мені в око,

      розумна, вправна, без мороки,

      бо-м щось незвикле є в тобі.

      Ти королівна в своїй статі,

      отож, і мусиш нею стати,

      я допоможу, далебі.

      Я маю вплив і маю змогу —

      достатні речі на мій вік.

      Я старша і навчу такого,

      щоб тебе слухав чоловік.

      Щоб ти найвищу мала владу…

      Я піддивлялась – це не вада, —

      як ти була із королем.

      Тендітна, зваблива, невинна…

      Час промайне – народиш сина,

      ми його гідно наречем,

      щоб став султаном після батька…

      – Та ж у султана є сини!

      – Пусті невігласи! Безхатьки!

      Не годні правити вони!..

      Як я дісталась влади? Слухай.

      Та серцем чуй, не тільки вухом,

      бо це для тебе стежка теж.

      Я хочу тішитись тобою…

      Не тільки розумом-красою,

      знаннями вгору проростеш.

      Я, діво, теж була товаром

      (вже навіть в цьому ми зійшлись),

      й мене купили на базарі

      в Константинополі колись.

      Зо всіх боків оглянув євнух,

      в шатрі обмацав неприємно

      усеньку, до соромних місць.

      В СКАЧАТЬ