Соловецький етап. Антологія. Антология

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Союзі. Цілком правильно зауважує один утікач з Соловків, український селянин, що «в 1926—1927 роках на каторзі було дуже мало наших людей, а гіркі та пекельні муки почалися з 1928 року, коли почалася перша П’ятирічка» («Соловецька каторга», Варшава, 1931). Це саме твердить і інший соловчанин, кажучи, що «в ці роки (тобто 1926—1927) на Соловецькому острові ще були тільки самі «вершки», як кажуть комуністи».

      Справді, коли приглянемося до соціяльного складу соловецьких в’язнів тієї доби, то побачимо, що на Соловках були тоді: 1) високі урядовці царських часів та тимчасового уряду; 2) деякі дворяни, буржуа, священики і вчені, переважно монархісти; 3) керівники та рядові учасники збройних протибольшевицьких повстань та політичних організацій доби громадянської війни і, нарешті, 4) кримінальні злочинці.

      Основа маса людности, зокрема селянство, робітництво й інтелігенція, що не виступала проти совєтського ладу, не потрапляла ще тоді на Соловки. У той час політика безпосереднього й брутального терору ГПУ була скерована переважно проти одверто ворожих большевикам груп, що виступали проти совєтського ладу зі зброєю в руках, чи то ідейно готували ці виступи або ж провадили підпільну, спрямовану проти большевиків, політичну діяльність.

      Хто з українських інтелігентів був на Соловках за цієї доби?.. Насамперед отамани петлюрівських повстанських загонів, українські священики та незначна група української інтелігенції, що не склала зброї з часів громадянської війни. Це були ті українські інтелігенти, які вже тоді розуміли протиукраїнську суть большевицької політики. Серед соловецьких в’язнів не було ще тоді ні українських академіків, ні поетів. У той час на Соловках були невідомі солдати української революції, що не покинули батьківщини, а продовжували одверту боротьбу. Ці люди й на каторзі не приховували своєї люті супроти ворогів і знищені були при першій нагоді. Убивство Войкова і стало одним з таких приводів: тоді на Соловках полягли передусім наші отамани. Решта ж українців – в’язнів цієї доби – загинула за другої доби в історії половецької каторги.

      Другий період в історії соловецької каторги (1927—1932 рр.) – це доба дикої сваволі. Страшна це доба. Люди, що потрапити тоді на Соловецькі острови, справді зазнали «гірких і пекельних» мук. Зміни в соціяльному складі соловецьких в’язнів і режимі на цьому острові «жаху і смерти» викликані були змінами у політиці совєтського уряду.

      Несподівано для абсолютної більшости підсовєтської людности, що почала була за НЕПу плекати надії на переродження большевизму, прийшли «вісті недобрії» про «п’ятирічку», «індустріалізацію», «ліквідацію куркуля як кляси», «колективізацію» тощо. Сталін, якого підсовєтські люди до того знали мало, раптом виростає на центральну постать і висуває плян першої п’ятирічки, а з нею й плян ліквідації «куркуля», ліквідації всіх «капіталістичних елементів», що збереглися ще за доби НЕПу. «Елементи» ці затиснуто податковим і іншими пресами. Щодня ліквідуються тисячі торговельних, ремісничих приватних закладів. Сталін СКАЧАТЬ