Іван Мазепа. Тетяна Таїрова-Яковлєва

Чтение книги онлайн.

      Але справа ця складалася дуже непросто. Супротивником виявився сам патріарх московський Іоаким. Це була людина фанатична, мстива і жорстока, він «не терпів ніякого прояву вільнодумства, з підозрою ставився до будь-якого незалежного судження»192. Саме за його розпорядженням спалили в пустозерському острозі протопоп Авакум і його товариші193. Покінчивши з Никоном, Іоаким розпочинає боротьбу з усіма «новшествами» в православ’ї. Жорстока боротьба розгортається з його ідейними супротивниками, передусім із Сильвестром Медведєвим, про що ми ще говоритимемо нижче. Українське православ’я теж здавалося Іоакиму неканонічним. З його подання на соборі в січні 1690 р. практично всі українські богословські книги оголосили єретичними – починаючи від Катехізису Петра Могили (майбутнього святого) і включаючи тексти Інокентія Гізеля, Лазаря Барановича, Сильвестра Косова, Іоанникія Галятовського і т. ін.194. Іоаким відмовився благословити видання «Житія святих» через побоювання, «дабы чего в тех книгах не было противного церкви». Мало того, він посилає архімандритові Києво-Печерської лаври Варлааму Ясинському, де друкувалися ці книги, лист з доганою за видання книг без попереднього дозволу195. Ясинський був ображений і засмучений196. Він звернувся по допомогу і пораду до Мазепи, який знову використав увесь свій вплив на Голіцина, щоб цей почин успішно завершився.

      Поступово стаючи покровителем просвіти, Мазепа розбирався і з іншими внутрішніми проблемами. Головною для нього залишалися запорожці. Ми вже зазначали, що Мазепа мав усі підстави їх, м’яко кажучи, не любити. У листах до Москви він не приховує свого ставлення до вільної Січі: «…вони, запорожці, в своїх промовах завжди багатослівні й непостійні»197.

      Іоаникій Галятовський.

      Невідомий художник. XVIII чи XIX cт.

      Варлаам Ясинський

      Потрібно тут нагадати, що тільки після Вічного миру Запорожжя потрапило під юрисдикцію московського царя. Вільне рицарство абсолютно не освоїлося з цією новою ситуацією, а точніше – трактувало її по-своєму. За роки Руїни в запорожців затвердилася практика постійної зміни політичних орієнтацій. У цьому ж ключі вони продовжували діяти й тепер. Політика Мазепи, що прагнув навести порядок у своїх володіннях, їх абсолютно не влаштовувала. Запорожці постійно вимагали від царя, в особі гетьмана, грошей за свою «службу», крім того, при кожній слушній і незручній нагоді бажали особисто їхати в Москву, де сподівалися отримати додаткові нагороди. Щоб не сваритися із запорожцями відкрито, Мазепа був вимушений видавати тим, хто приїжджав гроші198, посилаючи їх до царя. Крім того, він відправляв їм «хлібні запаси», причому запорожці, за його словами, навіть не бажали самі їх забирати, а вимагали, щоб підводи доставлялися в ЗапорожжяСКАЧАТЬ