Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      ⁶⁰ Ми ж боронитись тепер не здолаємо, й навіть пізніше

      Будем безпомічні ми, захистити себе неспроможні.

      Я б заступився і сам – була б тільки сила у мене!

      Діються речі, яких уже стерпіть не можна, – ганебно

      Гине мій дім. Нехай і самих вас обурення пройме,

      ⁶⁵ Й інших людей посоромтесь, сусідів своїх, що навколо

      Тут проживають. Бійтесь хоч гніву богів ви безсмертних,

      Щоб і до вас не змінились, уражені кривдами тими.

      Я заклинаю вас Зевса ім’ям олімпійця й Феміди,

      Тої, що збори скликає народні та їх розпускає, —

      ⁷⁰ Годі вам, друзі, дозвольте мені вже самому терзатись

      Горем болючим! Хіба Одіссей, мій батько всечесний,

      Скривдив ворожо ахеїв отих в наголінниках мідних,

      Що в ворожнечі мститесь на мені ви і платите лихом,

      Цим потураючи людям? То краще, якби вже самі ви

      ⁷⁵ Всі поз’їдали у мене маєтки, стада і отари.

      З’їли б самі ви усе, то й оплату я мав би скоріше.

      Ми-бо ходили б по місту й чіплялись до вас із благанням

      Наше віддати добро, аж поки всього б не вернули.

      Нині ж лише нездоланний ви серцеві жаль завдаєте».

      ⁸⁰ Гнівно слова ці він вигукнув, берло відкинув на землю,

      Сліз не тамуючи, й жалість до нього людей охопила.

      Мовчки сиділи всі інші, й ніхто з-поміж них не насміливсь

      В відповідь прикре сказать Телемахові слово образи.

      Тільки один Антіной озвався до нього й промовив:

      ⁸⁵ «Що ти сказав, Телемаху, шаленцю ти високомовний!

      Нащо ганьбиш нас? Ти хочеш неславою нас заплямити?

      Не женихи-бо у смутку й печалях твоїх завинили,

      Тільки матуся твоя, що на хитрощах знається добре.

      Третій минає вже рік і четвертий небавом настане

      ⁹⁰ З дня, як ахейським синам серця вона в грудях морочить.

      Всім-бо надію дає, обіцянками кожного тішить,

      Кожному вість посилає, в думках замишляючи інше.

      Підступ ще й інший вона в лукавих задумала мислях:

      Кросна великі в покоях поставивши, вмить заходилась

      ⁹⁵ Ткати велику тканину тонку і так нам сказала:

      «Юні мої женихи! Хоч і вмер Одіссей богосвітлий,

      Не спонукайте до шлюбу мене, аж поки скінчу я

      Покрив погребний, – щоб марно прядіння моє не пропало, —

      Славному старцю Лаерту на час, коли доля нещадно

      ¹⁰⁰ В повен зріст покладе його смерті в обійми скорботні,

      Щоб не корили мене ахеянки в цілій окрузі,

      Що залишився без савану той, хто надбав так багато».

      Мовила це і дух наш відважний у грудях скорила.

      З того часу вона ткала удень полотнину велику

      ¹⁰⁵ Й потім, при факельнім світлі, її уночі розпускала.

      Цілих СКАЧАТЬ