Гойдалка. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не будемо відкладати, – рука Ґвен таки завершила командний жест. Мембрана розійшлась, відкриваючи перспективу залитої білим світлом житлової палуби лінкора.

      3

Дім астрофізика Гела Каспета, передмістя Астера, планета Аврелія (6КА81:4), зоряна система Мійтри (HD168443)25 юна 417 року Ери Відновлення

      Господар будинку досягнув столітнього віку, а сам дім спирався на міцний фундамент однієї з найперших споруд, збудованих земними колоністами на Золотій Планеті. Минулі війни і смути не зачепили старого дому, ківсяки не підрили його капітальних мурів, а події останніх тижнів поки що обходили дім дальніми стежками.

      Ліфт підніс Гела Каспета до вежі, з якої відкривалась широка панорама ранкового Астера. Про те, що столиця Аврелії пережила чергову важку ніч, промовисто свідчили димні стовпи, що сперечалися розмірами з найвищими хмарочосами середмістя. Темно-сірі дими зливались із світло-сірим хмарним покровом, що наповз вночі з моря.

      – Сьогодні їх значно менше, – порахувавши димові стовпи, вголос констатував астрофізик. Як людина, що все життя займалась науковою аналітикою, він намагався самостійно визначити напрямок подій. Тим більше, що офіційні та соціальні канали подавали, м’яко кажучи, дистильовану картину епічної битви колоністів проти повсталої планети.

      Гел вкотре спробував викликати на зв’язок давнього приятеля, полковника Охоронних сил у відставці. Але комунікатор відставника не відповідав, як і більшість зв’язкових пристроїв друзів старого вченого. Він здогадувався, що мовчання комунікаторів – погана ознака. Проте сподівався, що його колегам з Університету врешті-решт пощастить пережити повстання планетарної біосфери.

      За власне життя він практично не турбувався. Коли тобі перейшло за сотню, бінарність життя і смерті набуває суто філософського виміру. Лише крайня з можливостей – перспектива загибелі Університету – неабияк засмучувала Гела. Він любив парки, які оточували головний науковий центр планети, любив величний затишок ампірних залів і прикрашених вітражами галерей Пінакотеки, любив дискусійні кімнати з їхніми незручними кріслами та беззахисно-старомодними інтер’єрами. Він заборонив собі уявляти руїни цього світу: випалені будівлі і паркові альтанки, розтрощені голографічні демонстратори, уламки колекцій, розірвані потворами тіла працівників і вчених. Він прагнув лише інформації. Чистої, без панічних фантазій і перебільшень. А саме такої інформації бракувало. Всі спроби отримати свіжі зображення університетських лабораторій і кампусів наштовхувались на фільтри урядової цензури. Влада заблокувала навіть доступ до супутникового моніторингу поверхні планети.

      Для заспокоєння він зв’язався з Боною, колишнім університетським ксенобіологом. Колега доживала віку у містечку Аркадіумі, за двісті кілометрів північніше від столиці. Учора Бона показала йому зображення вулиць Аркадіума, отримані з летючої камери-монітора – там панував звичний спокій. Мешканці містечка навіть дітей не забрали СКАЧАТЬ