Гніздо. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

      – Та не переживай ти так. Знаєш, скільки дівчат на Аврелії заздрять тобі смертельною заздрістю? – Ясмін щиро милувалась видовищем розлюченої красуні, її рухливою рудою гривою, що відливала міддю у матовому сяйві поляризованих світильників.

      – Мені та їхня заздрість до одного місця. От до цього, – Пела поплескала себе нижче спини. – Падли! – дівчина запустила подушку у дзеркальну стіну. – Мене, як останню дурепу, підставили… Як-би я знала, хто це знімає…

      – Може, Оса в курсі.

      – Ти так думаєш? Ні, я не вірю… – Пела аж зблідла від такого припущення.

      – А хто із вас двох обирає душову кабінку? – Ясмін потягнулась усім своїм розкішним тілом, схилила голову на бік і змовницьки підморгнула подрузі.

      Пела згадала, що кабінку для їхніх таємних зустрічей завжди обирала Оса. «Вб’ю суку!» – вирішила вона. А потім ще один здогад виплив з її пам’яті: хитра посмішка Ясмін в автобусі, коли вони уперше побачили одна одну.

      «Побачили одна одну наживо, – виправила себе Пела. – Вона впізнала мене. Вона бачила записи з кабінок. Мене ж, завдяки тій зрадниці, знає уся ця клята Аврелія… От звідки ноги ростуть!»

      – Так ти бачила мене… наші з Осою…

      – Бачила. Мені сподобалось. Навіть дуже. Я відразу помітила, що ти не знаєш про запис, що ти кохаєш ту стерву по-справжньому. Таке неможливо зіграти, руденька… Я передивилась усі записи з тобою, які лише знайшла у мережах. Ти вартуєш більшого, я ж тобі кажу.

      – Її вбити мало. Підлота, дрантя…

      – Лиши в спокої ту Осу, мисли ширше. У щирому коханні гріха немає.

      – Гріха? – перепитала Пела. – Нас вчать, що «гріх» є означенням застарілого релігійного уявлення про втрату цноти. Ти сектантка?

      – Чого б це раптом?

      – Я знаю, що на Тіронії багато сектантів. Серед людей, а особливо серед клонів.

      – Я не сектантка. А щодо втрати цноти… Ти знаєш ці рядки:

      – Ні, уперше чую. Накопичення цноти? – дівчина ворухнула губами, наче смакуючи парадоксальне словосполучення. – Прикольно.

      Й хто ж це написав?

      – Одна заборонена поетеса.

      – Заборонена? – здивування Пели було щирим. Вона вперше почула, що існують заборонені поети. – А чому її заборонили?

      – Колись тобі розповім, – на обличчя Ясмін раптом набігла холодна тінь.

      – А як її ім’я?

      – Шерма Шайнар, вона з Ноли.

      – А почитай ще щось з її віршів.

      – Слухай: