Название: Скандал у Богемії
Автор: Артур Конан Дойл
Издательство: Фолио
Жанр: Классические детективы
Серия: Істини
isbn: 978-966-03-8153-7
isbn:
Він узяв чотири недопалки й почав розглядати їх у свою кишенькову лупу.
– Дві сигари викурили через мундштук, а дві просто так, – продовжував він. – Дві були обрізані не надто гострим ножем, а кінці двох інших – відкушені міцними зубами. Це не самогубство, містере Леннер. Це ретельно продумане й холоднокровно вчинене вбивство.
– Не може бути! – не повірив інспектор.
– І це чому ж?
– Навіщо вбивати людину таким незручним способом- – вішати?
– Ось це й потрібно з’ясувати.
– Як убивці могли проникнути сюди?
– Через вхідні двері.
– Але вони була замкнені на засув.
– Їх замкнули після того, як вони увійшли.
– Звідки ви знаєте?
– Я бачив сліди. Даруйте, за хвильку я, можливо, повідомлю вам іще дещо.
Він підійшов до дверей і, обернувши ключ у замку, із властивою йому методичністю оглянув їх. Потім висмикнув ключ, що стирчав зсередини, і обстежив його також. Постіль, килим, крісла, камін, труп і мотузку – усе Голмс оглянув по черзі, поки, нарешті, він не заявив, що задоволений, після чого, закликавши на допомогу мене й інспектора, відрізав мотузку, на якій висіло тіло нещасного Блессінґтона, і шанобливо прикрив його простирадлом.
– Звідки взялася мотузка? – спитав я.
– Її відрізали звідси, – вказав доктор Тревельян, витягаючи з-під ліжка мотузку, складену у велике коло. – Він страшенно боявся пожеж і завжди тримав її поблизу, щоб утекти крізь вікно, якщо сходи загоряться.
– Це, мабуть, позбавило вбивць зайвого клопоту, – задумливо промовив Голмс. – Так, усе відбулося дуже просто, і я буду дуже здивований, якщо до полудня не повідомлю вам причину злочину. Я візьму фотографію Блессінґтона, ту, що на каміні. Вона може допомогти мені в моєму розслідуванні.
– Але, заради бога, поясніть нарешті, що ж тут сталося, – став благати лікар.
– Немає сумніву, що все було наступним чином, – сказав детектив. – Злочинців було троє: один – молодий, другий – літній, а ким був третій, поки що визначити не можу. Навряд чи треба казати, що перші два – ті самі, хто видавали себе за російського дворянина та його сина, отже, у нас є їхній повний словесний портрет. Їх впустив спільник, котрий перебував у будинку. Послухайтеся моєї поради, інспекторе, заарештуйте слугу-хлопчиська, котрий, наскільки я пригадую, працевлаштувався до вас, лікарю, зовсім нещодавно.
– Цього шибеника ніде не можуть знайти, – поінформував доктор Тревельян. – Покоївка та куховарка тільки-но шукали його.
Голмс стенув плечима.
– Він зіграв у цій драмі важливу роль, – сказав він. – Три злочинці піднялися сходами навшпиньки – літній ішов першим, молодий – другим, а невідомий був останнім…
– Це вже занадто, любий Голмсе! – вигукнув я.
– Судячи СКАЧАТЬ