Щоденник пані Ганки = Pamiętnik pani Hanki. Тадеуш Доленга-Мостович

Чтение книги онлайн.

      – Я заберу у вас хвилин п’ять, не більше, – почала я і рушила була до кімнати. Навіщо б то мені, справді, скидати хутро. Одначе цей нахаба безцеремонно взяв мене за рукав і сказав:

      – Зробіть ласку, скиньте хутро, бо в мене тут жарко, то щоб вам потім не застудитися.

      Чи випадало мені сперечатися? Страшний тип… Помешкання в нього невелике, але пристойне. Він указав мені на крісло, сам сів напроти.

      – То чим можу вам служити?

      – Я приятелька Гальшки Корніловської… – почала я не дуже впевнено.

      Він злегка підвів брови й сказав:

      – Дуже приємно.

      – Я б не хотіла, щоб ви мене неправильно зрозуміли. Я прийшла пояснити вам дещо.

      – Пояснити? Що саме?

      – Це дуже делікатна справа. Але повірте, я вмію зберігати таємниці. Отож, хоч вам і здається, що Гальшка вас цурається, я хочу сказати вам, що це неправда. Вона кохає вас.

      Я таки спромоглася вимовити ці слова з глибоким переконанням. Але він якось чудно скривився і відказав:

      – Цілком можливо, шановна пані. Але це для мене не така вже й новина.

      Еге, нахабства йому не позичати! Я залюбки кинула б йому в обличчя, що Гальшка ненавидить його. Одначе мусила триматися дипломатично.

      – Тим краще, що ви про це знаєте. Ми з нею близькі подруги. Але ж ви самі знаєте, що певні обставини заважають вашому коханню. Признайтеся, що постійна небезпека аж ніяк не сприяє щастю.

      – Про яку небезпеку ви говорите? – запитав він майже іронічно. – Я не з лякливих.

      – Ах, та я ж не про вас! Ідеться про Гальшку. Ви маєте… у вас є її листи. Я розумію, вони дорогі для вас як спогад про ті дні, коли почалося ваше кохання. Але, як вам відомо, Гальшка – заміжня. І думка про те, що ці листи в якийсь спосіб можуть потрапити до рук чоловіка, гнітить її… Ні, не перебивайте мене! Я певна, ви самі ніколи б такого не вчинили, але ж, Боже мій, їх можуть у вас викрасти, ви можете їх загубити, з вами може статися якась лиха пригода… Треба на це зважати. Тоді листи потраплять до рук сторонніх людей, і це може занапастити життя жінки, яка вас кохає.

      Він усміхнувся, запалив цигарку і зручніше вмостився у кріслі. Я бачила, що моя промова не справила на нього анінайменшого враження. Невже такий безсердечний?…

      Та ось він невимушено запитав:

      – Якщо я добре вас зрозумів, ви хочете, щоб я повернув Гальшці її листи?

      – Так. Благаю вас, не відмовте мені. Я розумію, що не маю підстав сподіватися на особливу ласку з вашого боку. – Тут я усміхнулася до нього так зворушливо, як тільки могла: хіба лиш бездушний пень встояв би проти тієї усмішки. – Але прошу вас задовольнити моє прохання.

      Він подивився на мене з-під напівзаплющених повік і також всміхнувся.

      – Якраз навпаки. Як на мене, то ви маєте аж надміру підстав, щоб зробити вам і не таку ласку. Не розумію тільки, чому Гальшка звертається до мене через вас. Я, звісно, анітрохи їй за це не дорікаю, бо познайомитися з вами СКАЧАТЬ