Маклена Граса (збірник). Микола Куліш
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Маклена Граса (збірник) - Микола Куліш страница 37
Название: Маклена Граса (збірник)
Автор: Микола Куліш
Издательство: Фолио
Жанр: Драматургия
Серия: Шкільна бібліотека української та світової літератури
isbn: 978-966-03-5461-6, 978-966-03-6072-3
isbn:
Завіса
Дія четверта
Напровесні Копистка сидів у сільраді сам. Коли чує: бам-бам-бам! – задзвонили в церкві. Задзвонили – перестали.
Копистка. Гм… Що за знак? Немов на пужар, тільки ж перестало… (Одчинив віконце, виглянув.) Ага, Васько!.. Чуєш, Василю? Чи не знаєш часом, чого так у церкві задзвонили?.. Питаю, чого так чудно задзвонили?.. Не знаєш… А куди це ти з торбою, га?.. Що?.. Ти ось краще зайди сюди, синашу! Та на часинку!.. (Повернувся до дверей.) Щось надумав, мабуть, хлопець.
Увійшов Вася. Ноги пухлі. В руках паличка, за плечима торбинка.
Копистка. Здрастуй, синок!.. Так, кажеш, не знаєш, чого дзвонили?
Вася тільки головою хитнув.
Може, де пужар?.. Не видко, кажеш… Гм… А куди це ти налагодився?
Вася (як хворий, повів рукою). А… туди.
Копистка. От тобі й на! Та куди саме?
Вася. Не знаю… В город думка була.
Копистка. В город?
Вася. Мати померла й батько, ви ж знаєте. А сьогодні дід вночі: тікай, кажуть, закурили – і вмерли. Сумно якось стало одному. Так я встав уранці та й пішов.
Копистка. А дід хіба не ходив до церкви? Гиря ж там, кажуть, вареним ячменем людей годує!
Вася. Діда прогнали… А я не ходив. Маслаки кінські збирав і варив. А палива з стріхи смикав.
Копистка (зворушився). То чом же до мене не прийшов, чудій ти, не чоловік! Я б тебе печеною ґавою нагодував… А в торбинці в тебе що?
Вася. Та… Книжки.
Копистка. Гм… Книжки? І букваря, ма’ть, забрав?
Вася. Та… й букваря.
Копистка. І тетрадьку?
Вася. Яку тетрадьку?
Копистка. Та тую, що… совіцькі слова виписував.
Вася. А-а… Забрав, дядю! Аякже!
Копистка (заходив по хаті). Ти ось що, синок!.. Ти не ходи в город, бо не дійдеш. Помреш у дорозі. Зоставайся тут… За секретаря будеш. Тобі скільки років?
Вася. Та… ще помру я тут.
Копистка. Чорта помремо, синок! Будь єрой!.. От-от, як не видно, їде вже, повертає з города Серьога і, мабуть, з хлібом…
Вася. Кажуть, що не приїде, бо вже місяць, як повіз у город чашу й хрест, а не видно й не чути, кажуть…
Копистка. Хто каже?.. Приїде! Ось побачиш – приїде! А он тобі надворі що – весна? А ондечки подивись що – сонце? Та яке сонце, гей!
Вася. Та… сонця ж не можна їсти.
Копистка. А то так: сонце не ґава – його не впіймаєш. Та тільки ти не добрав діла, синок! Сонце припече, трава наросте, рогоза в річці, риби наловимо, юшки наваримо… Ну, а там незабаром трах-тара-рах – хліб уродить… А поки що в мене сьогодні ґава є. Катай, синок, до мене жити! Ну що?
Вася (осміхнувся крізь сльози). Та… не знаю, як це воно буде.
Копистка. СКАЧАТЬ