Щоденник наркомана. Алістер Кроулі

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Лу емоційно сперечалася з головним офіціантом. Вона перемогла за очками в кінці шостого раунду. За півгодини ми вже їли чорну ікру.

      Не розумію, чому всі мають радіти чорній ікрі; втім, немає сенсу намагатися перешкоджати курсові, який тримає цивілізація. Я її їв; і якщо завтра обставини будуть такими ж, я знову це зроблю.

      Кажучи безсмертними словами Браунінга: «Ти збрехала, Д’Ормеє, та я не засмучений». Більше того, це був незвичайний обід, важливий для майбутнього.

      Це був безумовний успіх від самого початку. Ми були у своїй найкращій формі. Фекліз говорив вільно і невимушено, з легкістю шампанського. Він розповідав про себе і про свою дивовижну удачу у фінансових справах, але ні разу не зупинявся досить довго на конкретному сюжеті, щоб справити певне враження чи, якщо можна так сказати, дозволити коментар. Він пересипав свої розповіді найсмішнішими анекдотами і під кінець обіду перепросив за надмірне захоплення фінансовою операцією, до якої готувався останнім часом.

      – Боюся, я буквально одержимий нею, – сказав він. – Та, знаєте, ця справа може суттєво покращити мій стан чи, скоріше, мої перспективи на майбутнє. На жаль, я не мільйонер, як ви, старий друже. Мої справи йшли дуже добре, але чомусь як прийшло, так і пішло. Та все ж я нашкріб двадцять тисяч для купівлі однієї восьмої частки у нафтовому проекті, про який я розповідав.

      – Ні, – вставила Лу, – ви не розповідали нам про цей проект.

      – Я впевнений, що розповідав, – засміявся Фекліз у відповідь. – Він міцно засів мені в голові, особливо після того, як скасували той обід. Розумієте, мені потрібно ще п’ять тисяч, і я збирався їх добути у цих хлопців. Єдина складність у тому, що я не можу позичити ці гроші просто так, під чесне слово, правда?! І я не хочу, щоб ці хлопці були повністю в курсі справи – вони просто заберуть усе собі. До речі, це нагадало мені одну дуже класну штуку, яку мені розповідали… – і він протріскотів дивовижну історію, яка не мала жодного стосунку до того, про що ми щойно говорили.

      Я навіть не слухав, що там було. Мій мозок, з шампанським поверх усього іншого, працював дуже швидко. Його балаканина нагадала мені, що сьогодні або завтра я маю запросити телеграфом ще одну тисячу. Мене пройняло сильне підсвідоме роздратування. Чоловік так легко говорив про справи на мільйони, що я не зміг не визнати, що, за сучасними стандартами, я насправді дуже бідний. П’ять або шість тисяч на рік і, можливо, ще півтори тисячі від ренти, що дає маєток Барлі Ґрандж, а ще цей чортовий податок на прибуток і подібне. Направду, я недалеко втік від жебрака, а тут ще треба брати до уваги Лу.

      Я завжди думав про коштовності, що це вульгарно. Перстень з печаткою і защіпка до краватки – для чоловіка, а для жінки – кілька дуже скромних вишуканих дрібничок – це максимум.

      Утім, Лу була зовсім іншою. Вона могла вбрати на себе цього добра скільки завгодно й розкішно його носити. Вчора ввечері я купив їй пару сережок у «Картьє» – низка з трьох діамантів з дивовижним біло-синім кулоном у формі грушки. Коли вона їла, пила і говорила, вони злегка, у найвишуканішій манері, погойдувалися СКАЧАТЬ