Етюд у багряних тонах. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ то легкий присвист, то схвальні та радісні вигуки. Я витріщився на нього, і мені мимоволі спало на гадку, що мій товариш зараз схожий на чистокровного, добре видресируваного гончака, що нишпорить туди-сюди лісом, скавулячи від нетерпіння, поки не натрапить на втрачений слід. Хвилин двадцять, а то й більше, він продовжував свої пошуки, ретельно вимірюючи відстань між якимись зовсім непомітними для мене слідами, і, час від часу, так само незбагненно для мене, щось вимірював рулеткою на стінах. В одному місці обережно зібрав дрібку сірого пилу з підлоги й поклав у конверт. Нарешті став розглядати через лупу напис на стіні, уважно досліджуючи кожну літеру. Мабуть, Холмс був задоволений оглядом, бо сховав рулетку та лупу до кишені.

      – Кажуть, ніби геній – це нескінченна витривалість, – із усмішкою зауважив він. – Доволі невдале визначення, але до роботи детектива пасує повністю.

      Ґреґсон і Лестрейд спостерігали за маневрами свого колеги-дилетанта з неприхованою цікавістю й не без зневаги. Либонь, вони не могли оцінити те, що я вже почав усвідомлювати: все, що робив Голмс, аж до незначних на перший погляд дрібниць, слугувало якійсь цілком визначеній і практичній меті.

      – Ну, що скажете, сер? – спитали обоє хором.

      – Не хочу забирати у вас пальму першості в розкритті злочину, – видихнув мій приятель, – і тому не дозволю собі нав’язувати поради. Ви обоє так добре впоралися, що гріх було би втрутитися.

      У його голосі звучав явний сарказм.

      – Якщо ви повідомите про хід розслідування, – продовжував приватний детектив, – я буду щасливий допомогти вам, якщо зможу. А поки що я хотів би поспілкуватися з констеблем, який знайшов труп. Будьте ласкаві назвати мені його ім’я й адресу.

      Лестрейд глянув у нотатник.

      – Джон Ренс, – поінформував він. – Зараз він вільний. Його адреса: Одлі-корт, 46, Кеннінґтон-парк-ґейт.

      Голмс записав адресу.

      – Ходімо, докторе, – сказав він мені. – Ми негайно вирушимо до нього. А вам хочу дещо повідомити, – звернувся він до детективів, – можливо, це допоможе слідству. Це, звісно, вбивство, а вбивця – чоловік. Зріст у нього трохи більше шести футів, він у розквіті років, ноги в нього дуже невеликі, як для такого зросту, взутий у важкі черевики з квадратними носаками й курить трихінопольські сигари4. Він і його жертва приїхали сюди разом у чотириколісному екіпажі, запряженому конем із трьома старими й однією нової підковою на правому передньому копиті. Цілком імовірно, що у вбивці червоне обличчя й дуже довгі нігті на правій руці. Це, звісно, дрібниці, але вони можуть вам допомогти.

      Лестрейд і Ґреґсон, недовірливо всміхаючись, перезирнулися.

      – Якщо цього чоловіка вбили, то яким чином?

      – Отрута, – коротко кинув Шерлок Голмс і попрямував до дверей. – І ось ще що, Лестрейде, – додав він, обернувшись. – Rache німецькою – «помста», тому не гайте часу на розшуки міс Рейчел.

      Випустивши цю парфянську стрілу, він пішов, а обидва СКАЧАТЬ