Сюньове Сульбакен. Весільний марш. Бйорнстьєрне Бйорнсон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ й неушкодженими, звісно. З димаря клубочився, весело витанцьовуючи, дим. Там, ясна річ, також готували обід для родини, яка ось-ось мала повернутися з церкви. Сюньове, напевно, виглядала батька, не боячись жодної прочуханки, не те, що він. Турбйорн не знав, чого вчепитися. Охоплений нараз безмежною ніжністю до молодших сестричок, він навіть віддав Інґрід блискучого ґудзика, що йому подарував Аслак. Мала обійняла брата за шию, а він пригорнув її до себе.

      – Моя люба крихітко Інґрід, ти не гніваєшся на мене?

      – Ні, Турбйорне! Можеш жбурляти в мене снігом скільки тобі заманеться!

      Раптом з сіней долинуло гупання – хтось обтрушував з себе сніг. То прийшов батько! Настрій він мав добрий та лагідний, але це було ще гірше.

      – То що? – мовив батько, роззираючись навкруги. Турбйорн принишк, дивуючись, як це годинник не зірвався зі стіни. Мати поставила обід на стіл.

      – То як тут вам велося? – знову запитав батько, сідаючи до столу й беручи до рук ложку.

      Турбйорн не зводив з матері погляду, а в очах бриніли сльози.

      – Та-а-а, – мовила мама, щось занадто протяжно, видно було, хоче іще щось додати. – Я відпустила Аслака на день.

      «Зараз почнеться», – подумав Турбйорн і ще запопадливіше заходився бавити Інґрід, ніби ніщо на світі його не обходило.

      Так довго батько ще зроду не обідав, хлопчик лічив кожен шматок, коли ж дійшов до четвертого, закортіло йому пересвідчитися, скільки разів доведеться загинати пальці між четвертим та п’ятим шматком, і збився з рахунку.

      Нарешті батько підвівся з-за столу й вийшов надвір. «Шибки, шибки!» – задзвеніло Турбйорнові у вухах, і він кинув оком, чи цілі ті, що в хаті. Цілі, на щастя, усі до єдиної… Услід за батьком надвір вийшла й матір.

      Турбйорн посадив малу Інґрід собі на коліна і сказав до неї так ніжно, аж дівча вражено глянуло на нього:

      – Пограймося в «золоту королеву на лужку», хочеш? Сестричці дуже хотілося. Турбйорн заспівав, а самому ноги тремтіли зі страху:

      Маленька квітко,

      Польова чічко,

      Послухай!

      Як схочеш бути милою моєю,

      Розкішного плаща тобі подарую

      Із золота й оксамиту,

      У перлах і самоцвітах

      Лала-ла-тра-ла-ла,

      А сонце сяє доокола…

      Інґрід відповідала:

      Золота королево,

      Перлиста королево,

      Послухай!

      Не хочу бути милою твоєю,

      Розкішного плаща мені не даруй

      Із золота й оксамиту,

      У перлах і самоцвітах,

      Лала-ла-тра-ла-ла,

      А сонце сяє доокола…

      Діти так розбавилися, що й не помітили, як до хати повернувся батько й гостро зиркнув на сина. Турбйорн міцніше притулив до себе сестричку і, як не дивно, не впав зі стільця. Батько мовчки відвернувся. Минуло з півгодини, а він і далі мовчав. Турбйорн готовий уже був зрадіти, але не смів вірити, що все йому так легко минеться. Малий не знав, що й думати, СКАЧАТЬ