Джерело. Дэн Браун
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Джерело - Дэн Браун страница 44

Название: Джерело

Автор: Дэн Браун

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Современные детективы

Серия: Роберт Ленґдон

isbn: 978-617-12-5287-5, 978-0-38551-423-1, 978-617-12-5288-2, 978-617-12-4752-9, 78-0-38551-423-1

isbn:

СКАЧАТЬ і містером Кіршем, що мене також стурбувало, тож я зв’язався з охороною музею, намагаючись здійняти тривогу. Однак, оскільки я не мав остаточної інформації, вони сказали, що не можна зривати презентацію Едмонда – тим більше що її транслюють у прямому ефірі на весь світ. Знаючи, як старанно Едмонд готував сьогоднішню програму, я погодився з їхньою логікою – і негайно зв’язався з вами, Роберте, сподіваючись, що ви помітите цього чоловіка й тихо проведете до нього охорону. Треба було мені діяти більш рішуче. Я підвів Едмонда…

      Ленґдона дещо знервувало, що машина Едмонда, як видається, переживає почуття провини. Він краєм ока глянув на накрите тіло товариша й побачив, що до нього йде Амбра Відаль. Фонсека не звернув на неї уваги: він і далі дивився просто на Ленґдона.

      – Цей комп’ютер, – сказав він, – чи не назвав він вам ім’я того офіцера?

      Ленґдон кивнув:

      – Це адмірал Луїс Авіла.

      Щойно він вимовив це ім’я, як Амбра різко зупинилася й подивилася на професора повними жаху очима. Фонсека помітив це – й одразу підійшов до директорки музею.

      – Сеньйорито Відаль! Вам знайоме це ім’я?

      Амбра наче не мала сил відповісти. Опустила очі й подивилася вниз, ніби щойно побачила привида.

      – Сеньйорито Відаль, – повторив Фонсека. – Адмірал Луїс Авіла – вам знайоме це ім’я?

      Ошелешений вираз обличчя Амбри не залишав сумнівів: вона знає, хто це. Пауза, кілька змахів вій – і її темні очі проясніли: жінка немовби виходила з трансу.

      – Ні… Я не знаю цього імені… – прошепотіла вона, глянувши спочатку на Ленґдона, а потім на гвардійця. – Я… я просто глибоко шокована, що вбивця виявився офіцером іспанського флоту.

      Ленґдон відчував: вона бреше – і не розумів, чому жінка намагається приховати це й придумати пояснення своїй реакції. «Я ж бачив: вона впізнала це ім’я!»

      – Хто складав список запрошених?! – суворо запитав Фонсека, роблячи ще один крок у бік Амбри. – Хто додав його туди?

      Губи Амбри тремтіли.

      – Я… я не знаю…

      Запитання перервала какофонія мобільних рингтонів під куполом. Схоже, Вінстон знайшов спосіб повернути мережу – і тепер у Фонсеки в кишені теж дзвонив телефон. Гвардієць дістав його, подивився, від кого дзвінок, набрав повні груди повітря й відповів.

      – Ambra Vidal está a salvo34, – промовив він у слухавку.

      Ленґдон подивився на жінку, яка не тямила себе від шоку. Вона теж дивилася на нього. Їхні пильні погляди зустрілися. Дивлячись у вічі Амбрі, Ленґдон почув у пристрої шепіт Вінстона:

      – Професоре, Амбра Відаль чудово знає, як Луїс Авіла опинився серед запрошених: вона сама його туди внесла.

      Ленґдон не одразу усвідомив те, що почув:

      «Амбра Відаль сама внесла вбивцю в список?

      І тепер заперечує це?»

      Не встиг Ленґдон повністю усвідомити це, як Фонсека простягнув слухавку Амбрі.

      – Don Julián quiere hablar con usted35, СКАЧАТЬ



<p>34</p>

Амбра Відаль у безпеці.

<p>35</p>

Дон Хуліан хоче поговорити з вами.