Американська криптологія. Історія спецзв'язку. Вадим Гребенников

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Army Adjutant General’s Department) забезпечував виготовлення кодових книг і шифродокументів та їхнє розсилання в підрозділи;

      3) Війська зв'язку (англ. Army Signal Corps) відповідали за експлуатацію шифрувальної апаратури та забезпечення нею підрозділів армії. У той час на озброєнні Армії був кодовий диск, який був заснований на пристрої, зробленому Дж. Хіксом у Лондоні ще у 1893 році.

      Підготовка фахівців з криптоаналізу для Армії США була розпочата за декілька років до початку Першої світової війни і спочатку здійснювалася у Школі військ зв'язку (англ. Army Signal School), розташованої у Форт-Лівенворт (штат Канзас). Пізніше всі питання, пов'язані з підготовкою таких фахівців, були передані у ведення «MID». Підготовка офіцерського і рядового складу почала здійснюватися у знов утвореній армійській школі криптології, яка розмістилася в містечку Рівербенк, недалеко від м. Женева (штат Ілінойс). Керівництво школою було покладене на фахівця в області криптології полковника Джорджа Фабіана, якому вдалося привернути до викладання в школі ряд цивільних професорів і учених. Серед них був і Уільям Фрідмен, в подальшому один з керівників і провідних фахівців армійської криптослужби.

      Під час Першої світової війни завдання з організації надійного та безпечного зв'язку частин американського експедиційного з'єднання у Франції, розробки та розсилки кодових книг і шифродокументів, а також керівництво підрозділами радіорозвідки з добування відомостей про супротивника були покладені на начальника зв'язку з'єднання бригадного генерала Едгара Рассела. Підпорядкований йому невеликий за чисельністю спеціальний підрозділ займався складанням польових кодів. Оформлені у вигляді таблиць коди призначалися для перетворення відкритих текстів команд, розпоряджень і донесень в еквівалентних їм умовні групи буквено-цифрових символів. Кодові книги, що розсилалися в бойові підрозділи, мали малий формат, були зручні для використання в польових умовах і містили близько 30 тисяч слів (фраз) і відповідних їм кодових значень.

      Очолював ці роботи капітан Говард Барнс, що мав 10-річний досвід роботи з кодами Держдепартаменту. Уважно ознайомившись з існуючим британським кодом і вивчивши обстановку на полях битв, Барнс зі своїми помічниками склав «Американський код для окопів». Цей код призначався для передачі повідомлень у роти діючої армії, проте дійшов він лише до штабів полків, оскільки існували побоювання, що його може захопити супротивник. Весною 1918 року була підготовлена та випущена 1 тисяча примірників «окопного» коду в паперовій обкладинці – книжечка поміщалася в нагрудній кишені.

      У березні 1918 року було підготовлене та поширене 500 примірників книги телефонної коди. Він служив для приховування імен командного складу, офіцерів штабу і назв організацій. Спочатку передбачалося використовувати його тільки для телефонних переговорів, але він почав застосовуватися також і в інших засобах зв'язку. Оскільки для приховування змісту служив список жіночих імен, то дуже скоро він отримав прізвисько «Жіночий код».

      24 червня СКАЧАТЬ