Метаморфози, або Золотий осел. Луций Апулей
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Метаморфози, або Золотий осел - Луций Апулей страница 8

СКАЧАТЬ добре знаєш, я вирушив у Македонію задля доброго заробітку. Коли після десяти місяців вертався додому вже з повним гаманцем, неподалік від Ларісси[17] охопило мене непереборне бажання потрапити на гладіаторські видовиська коротшою дорогою. По дорозі у відлюдному міжгір’ї напали на мене прокляті розбійники, обдерли дочиста, тільки з душею випустили. Прибитий горем, добрався я до однієї шинкарки, на ім’я Мероя, немолодої, але ще досить милолицьої жінки. Розповів я їй про свою довгу подорож, про тривожні переживання і пограбування по дорозі додому. Вона, – треба визнати, – прийняла мене напрочуд гостинно: безплатно нагодувала смачною вечерею, а потім, охоплена нестримною хіттю, затягнула мене до свого ліжка. Але після того, як я з нею переспав лише один раз, одразу вскочив у безвихідну біду, гіршу від зарази: тож навіть ті лахмани, які добрі розбійники мені залишили, щоб я не ходив голим, довелось їй віддати і навіть ті мідяки, що їх заробив як носильник, поки ще сили були. Ось так добра жінка і злощасна Доля і довели мене до такого стану, в якому ти щойно стрів мене.

      8. – Ну що ж, – кажу я, – ти заслуговуєш іще й гіршої долі, якщо взагалі може бути гірше нещастя від того, яке спіткало тебе. Бо ти домашнє вогнище й дітей проміняв на грубу хіть і підтоптану повію! – Але він поклав на уста вказівний палець і, з острахом оглянувшись круг себе, так озвався: – Мовчи, мовчи! Стережись її, бо це не звичайна собі жінка! Гляди, щоб ти не напитав собі лиха нестримним своїм язиком! – Тьху! – кидаю глузливо, – ану викладай, у чому сила оцієї кралі з шинку! – Це відьма, – пояснює він, – і чаклунка. Вона може небо спустити, землю підвісити, джерела заморозити, гори розтопити, мерців добути, богів під землю кинути, зорі погасити, а самий Тартар[18] освітити! – Мій голубе, – перебив я його. – Облиш нарешті оцей трагічний тон і не роби похмурої гримаси, а розмовляй зі мною просто, звичайною мовою. – Хочеш, – запитує, – я розповім тобі одне чи два, а то навіть і безліч чудес, які вона здійснює. Розпалити до себе любовну жагу не тільки в своїх земляків, а й у жителів Індії, двох Ефіопій,[19] мало того, навіть у тих, що населяють край світу, – це для неї справжня дрібниця, дитячі забавки! Тепер послухай, що вона витівала на очах у всіх.

      9. Коханця свого, який залицявся до іншої, одним-однісіньким словом перетворила в бобра, ця тварина, бач, рятується від мисливців-переслідувачів у той спосіб, що відгризає собі дітородні органи і їм залишає.[20] Помстилась вона так, щоб покарати його за те, що зв’язався з іншою. Сусіднього трактирника, свого суперника, обернула в жабу-ропуху. От і плаває тепер цей старигань у винній бочці і ласкаво запрошує, занурений в гущу, хрипливим кваканням своїх давніх відвідувачів. Іншого свого противника-суддю перетворила в барана за те, що він виніс рішення не на її користь, і тепер він у баранячій подобі веде справи на засіданнях суду. Або таке: жінку одного свого коханця, притому вагітну, за те, що та лихословила їй, покарала вічною вагітністю, припинивши СКАЧАТЬ



<p>17</p>

Ларісса – місто у Фессалії, знамените своїми гімнастичними й музичними агонами, тобто змаганнями, в римський період – гладіаторськими видовищами.

<p>18</p>

Тартар – за грецькою міфологією, найглибша безодня в підземному царстві, країні померлих, місце кари злочинців, куди Зевс сипнув повсталих і переможених ним титанів.

<p>19</p>

Дві Ефіопії – тобто на схід і захід від ріки Ніл. За уявленням стародавніх греків (Гомер, «Одіссея», І, 23), Ефіопія була величезною країною, що простягалась далеко на схід і захід, в якій сонце сходить і заходить.

<p>20</p>

залишає… – погляд, досить поширений серед стародавніх греків і римлян.