Прекрасні й приречені. Френсіс Скотт Фіцджеральд

Чтение книги онлайн.

      То був чоловік, якого Ентоні вважав своїм найкращим другом. Єдиним чоловіком зі всього оточення, яким він захоплювався, навіть більше, хоча він і сам не дуже це усвідомлював, – якому він заздрив.

      Зараз вони раді були бачити один одного – їхні очі сповнені доброти, бо кожен відчуває наліт новизни після недовгого розставання. Їхня взаємна присутність розслабляє їх, дає відчуття спокою; Морі зі своїм витонченим і на диво котячим обличчям хіба що не муркоче. А Ентоні, зазвичай нервовий, як блудний вогник, нарешті заспокоївся.

      Зараз вони захоплені однією з тих легких і ненав’язливих розмов, що їх полюбляють тільки чоловіки до тридцяти або чоловіки після великого стресу.

      ЕНТОНІ. Сьома година. Де Кермел? (Нетерпляче.) Хотів би я, щоби він закінчив той безконечний роман. Я з голоду помру, поки він допише.

      МОРІ. Він вигадав нову назву «Демон-коханець», незле, еге ж?

      ЕНТОНІ (зацікавлено). «Демон-коханець»? Чи «Жінка в сльозах», незле! Ніяк незле, що скажеш?

      МОРІ. Я навіть сказав би, що добре. Котра година, ти сказав?

      ЕНТОНІ. Сьома.

      МОРІ (його очі звузилися, виказуючи не те щоб незадоволення, а легке несхвалення). Він мене до сказу довів одного разу.

      ЕНТОНІ. Як?

      МОРІ. Своєю звичкою робити записи.

      ЕНТОНІ. Мене теж. Здається, я щось сказав минулого разу, що здалось йому суттєвим, але він забув, що, отже, він дістався до мене. Він сказав: «Ти не міг би сконцентруватись?» А я відповів: «Ти набрид мені до сліз. Як я можу пам’ятати?»

      МОРІ (беззвучно сміється, його обличчя розпливається в розуміючій посмішці). Дік не обов’язково бачить більше, ніж інші. Але він може описати суттєво більше з того, що помічає.

      ЕНТОНІ. Це вражаючий талант…

      МОРІ. О, так. Вражаючий!

      ЕНТОНІ. І енергія амбітності, скерована у правильному напрямку. З ним дуже цікаво – він і підбадьорює, і захоплює. Інколи від його присутності дух забиває.

      МОРІ. О, так…

      Тиша й далі:

      ЕНТОНІ (із переконливим виразом, наскільки це можливе на його худому й дещо невпевненому обличчі). Але енергія його не невичерпна. Колись, мало-помалу, вона зникне, і вражаючий талант, скоріш за все, – теж. Залишиться тільки старе тороччя, дратівливе, балакуче та егоїстичне.

      МОРІ (сміючись). Ось ми тут сидимо й доводимо один одному, що малий Дік розуміє речі не так глибоко, як ми, а от він, зі свого боку, відчуває суттєву перевагу творчого мислення над критичним, і все таке.

      ЕНТОНІ. Ще б пак. Але він помиляється. Він дуже часто піддається нападам ентузіазму. Якби він не був такий занурений у реалізм і не мав би носити шати циніка, то був би довірливим, як релігійний лідер із коледжу. А він – ідеаліст. Отак. Він гадає, що ні, оскільки відкинув християнство. Пригадуєш його в коледжі? Він проковтував кожного автора, одного за одним, ідеї, техніки, СКАЧАТЬ