Пошук. Павло Пташинський

Чтение книги онлайн.

      Усі розсміялись.

      – Завтра з ранку попече! – зареготав Матрос.

      Сік ледь не пішов носом. Механік витер бороду і передав фляжку Капітану. Той, ковтнувши, дістав фото і ще раз подивився. На ньому було коло дивовижної чіткості.

      Розділ 6

      Шлях Додому

      Матрос з Механіком досліджували ущелину, де був знайдений малюнок. Їх катери стояли поряд, а вони відпочивали в тіні великого каменя. Матрос розповідав про дівчину, що лишилась на Землі.

      – Привітає її хтось інший.

      – Гей, не кажи так!

      – Ми тут через знахідку надовго. – трохи з сумом вимовив він. – Та час підводитись.

      Ноги заклякли від довгого сидіння, і вони їх ледь пересували, сміючись.

      – Цвіркуна мені у фляжку. – лаявся Механік.

      Навколо було руде каміння. Повернувшись до катеру і зробивши кілька спроб рушити, Механік діагностував, – сіла батарея.

      – Навіть не пам’ятаю, коли її востаннє заряджав. – Добре, їдь на шатл, – привези заряджену.

      – Через твої балачки я мабуть просто тебе полишу.

      – І візьми чогось випити.

      Матрос вилаявся і рушив у дорогу. Вона пролягала через кам’янисту пустелю, каміння дрібнішало, переходило в пісок, далі у глину, яка потроху зеленіла, а під зеленню була вже чорною. Ґрунт, утворений незліченною кількістю поколінь рослин, що тут зростали, став домівкою і для кущів. Від вітру, що здійняв катер, посипались жовті ягоди. Наближався ліс. Матрос, додавши швидкості, пірнув у густі хащі і вже за мить з’явився з іншого боку.

      На шатлі він зустрів Капітана і Дівчину. Доки батарея заряджалась, вона приготувала йому квітковий чай. Повернулась Марія і розказала кумедну історію про батьків, які звернулись до неї по допомогу, через те, що їх син, замість того, щоб як усі діти, кидатись багнюкою, – ліпить з неї різні фігурки. Вона сказала, що це не тільки цілком природно, а й корисно. Вони довго не могли повірити і приводили аргументи, що треба вчитись кидати бруд, щоб у майбутньому влучно добувати плоди. Тоді Марія почала розповідати про розвиток моторики, уяви і в кінець про естетичну цінність виробів.

      Останнім аргументом був тунель, вона сказала, що такі речі стали можливі завдяки таким людям як їх син.

      Дослухавши, Матрос подякував дівчині за напій, узяв батарею і рушив.

      Дорогою він насвистував вигадану мелодію і думав про те, як кепкуватиме з Механіка. Він навмисно не поспішав. У флягу набрав звичайної води, бо хоча й мріяв провчити старого, та все ж поважав його. Вечоріло. Вітерець ставав прохолоднішим. З’явились зірки. Місце, де вони відпочивали, тепер здавалось іншим, як буває, коли повертаєшся з подорожі. Самотньо стояв катер. Він прислухався. Чомусь згадав про дощ. Піднявши голову, він побачив самі зірки і лише клаптики хмар. Вдалось відшукати Сонце. Під ногами хрустіло каміння. Лишились сліди від підошов. Пара їх вела в щілину поміж великих каменів. У раз Матрос подумав про диких звірів, і про всі небезпеки, які зміг пригадати, і що духу заволав.

      – Механік!

      Та так що луна сколихнула камені.

СКАЧАТЬ