Тавро. Конотопська відьма. Галина Гайдук

Чтение книги онлайн.

      На той час вертався із мандрів Демко Шандорюк. Уздрівши натовп людей на березі, а козаків на човнах на ставу, ще й доносився із греблі страшний лемент, він здогадався – в Конотопі топлять відьом. Демко, вже сивий козак, бачив на віку всяке диво, знався з запорізькими характерниками. Він умів і навести мару на очі, і зняти. Тож Демко Шандорюк загукав до натовпу: «Люди, схаменіться!». А сам махав рукою навпаки сонця, знімаючи у людей мару з очей. На березі ставу, який утворювала річка Єзуч біля Конотопу, лежало п’ять утоплениць, а стару Євдоху все ще шмагали нагайкою. Старий козак Шандорюк привіз сотнику Конотопської сотні «поволініє» від полковника із Чернігова – виступати в похід на турок. Козаки схаменулись, сотник Забрьоха лаявся та кидався до писаря Пістряка з бійкою. Але всі потяглися у шинок. А побита Явдоха Зубиха віднайшла горщик, зав’язаний ганчіркою, та перед носом сотника розв’язала та дмухнула в середину. Дощі та роси вилетіли з горщика, та полетіли у хмари. Всі чекали на диво. За сором та наругу стара Явдоха Зубиха віддячила своїм катам. Конотопська сотня не з’явилась вчасно у похід, тож полковник вигнав Забрьоху та Пістряка з посад. А Явдоха Зубиха напустила на сотника такого «дурману», що він одружився із дівчиною Солохою, рябою та лінивою із бідного роду.