Свідок обвинувачення та інші історії. Аґата Крісті

Чтение книги онлайн.

      – За таких обставин я планую покластися тільки на себе.

      Він стривожено дивився на неї.

      – Але, шановна місіс Воул, ви надто перенервувалися. Така відданість чоловікові…

      – Даруйте…?

      Адвокат здригнувся від гострого тону її голосу. Він повторив нерішуче:

      – Така відданість чоловікові…

      Ромейн Воул повільно кивнула, та ж дивна посмішка трималася на її вустах.

      – Він сказав вам, що я віддана йому? – спокійно запитала вона. – О, так, звісно. Чоловіки такі дурні! Дурні… дурні… дурні…

      Ураз жінка зіп’ялася на ноги. Усі емоції, які досі адвокат відчував в атмосфері, тепер зосередились у її тоні.

      – Я ненавиджу його! Кажу вам, я ненавиджу його, ненавиджу, ненавиджу! Хотіла б я побачити, як його вішатимуть на шибениці.

      Адвокат відсахнувся від неї та прихованого гніву в її очах.

      Вона на крок наблизилася до нього та нестямно продовжувала:

      – Можливо, я таки побачу це. Припустімо, я повідомлю вам, що того вечора він повернувся не о дев’ятій двадцять, а о десятій двадцять. Він каже, що нічого не знав про гроші, які мав успадкувати. А я, припустімо, скажу, що знав, що розраховував на них і скоїв убивство, щоб їх отримати. А якщо я скажу вам, що, повернувшись додому того вечора, він зізнався в убивстві? Що на його пальті була кров? Що тоді? Припустімо, що в суді я піднімусь і скажу все це?

      Її очі, здавалося, кинули йому виклик. Адвокат із зусиллям затамував дедалі сильніше обурення й намагався говорити розважно:

      – Вас не попросять свідчити проти власного чоловіка…

      – Він мені не чоловік!

      Ці слова були вимовлені так швидко, що Мейгерн подумав, що не розчув їх.

      – Даруйте, я…

      – Він мені не чоловік.

      Запала така насичена тиша, хоч мак сій.

      – Я була актрисою у Відні. Мій чоловік – живий, але зараз у лікарні для душевнохворих. Тому ми з Леонардом не могли одружитися. Тепер я щаслива з цього.

      Вона з викликом кивнула.

      – Скажіть мені тільки єдине, – мовив містер Мейгерн. Він зумів залишатися холодним і байдужим, як зазвичай. – Чому ви так налаштовані проти Леонарда Воула?

      Вона захитала головою, злегка всміхнувшись.

      – Так, ви хочете знати. Але я не скажу. Збережу свою таємницю…

      Містер Мейгерн сухо кашлянув і підвівся.

      – Схоже, немає жодних підстав продовжувати нашу розмову, – зауважив він. – Я зв’яжуся з вами, коли переговорю зі своїм клієнтом.

      Вона підійшла ближче до нього, її прекрасні темні очі зустрілися з його очима.

      – Скажіть, тільки щиро, – мовила вона, – коли ви прийшли сюди сьогодні, ви справді вірили, що він невинний?

      – Так, – підтвердив містер Мейгерн.

      – Бідолашний… – розсміялася вона.

      – Я й досі вірю в це, – закінчив СКАЧАТЬ