Великий замисел. Стивен Хокинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Якщо не наділяти його деякими іншими рисами, як-от у старозавітного Бога, то вважати Бога відповіддю на перше питання означає замінити одну загадку на іншу. Тоді виникне заковика з другим питанням: чи існують дива, тобто винятки із законів?

      Відповіді на друге питання дуже розділилися. Платон і Арістотель, найвпливовіші мислителі античності, вважали, що закони не мають винятків. Але якщо йти за Біблією, то Господь не тільки установив закони, але й може у відповідь на молитву робити з них винятки: вилікувати смертельно хворого, зупинити посуху, повернути крокет в олімпійську програму. На відміну від Декарта, майже всі християнські мислителі вважали, що Господь здатен призупиняти дію законів і являти чудеса. У чудеса вірив навіть Ньютон. Він вважав, що орбіти планет мають бути нестабільні, бо гравітаційне тяжіння однієї планети до іншої впливатиме на орбіти, і з часом планети або впадуть на Сонце, або розлетяться з Сонячної системи. Він вірив, що Господь поправляє орбіти, «заводить небесний годинник». А от П’єр-Сімон, маркіз де Лаплас (1749–1827), якого зазвичай називають просто Лапласом, доводив, що порушення орбіт мають не накопичуватися, а бути періодичними, йти повторюваними циклами. Відповідно, Сонячна система здатна перезапускатися і без божественного втручання – це й пояснює, чому вона досі існує.

      Вважається, що саме Лаплас першим сформулював принцип наукового детермінізму: якщо врахувати стан Всесвіту в конкретний момент часу, то повний набір законів природи визначить як його майбутнє, так і минуле. Цей принцип не передбачав існування див і активної ролі Бога. Сформульований Лапласом принцип наукового детермінізму і є відповіддю сучасного науковця на питання номер два. Власне, це фундамент усієї сучасної науки, на ньому ґрунтується і книжка, яку ви читаєте. Закон науки – не закон науки, якщо він виконується, тільки допоки яка-небудь надприродна істота не вирішить утрутитися. Кажуть, ніби Наполеон, все зрозумівши, спитав Лапласа, як же в його картину вписується Господь.

      «Сір, ця гіпотеза мені не знадобилася», – відповів Лаплас.

      Раз люди живуть у Всесвіті та взаємодіють з іншими об’єктами, то принцип наукового детермінізму має стосуватися й людей. Однак багато хто вважає, що науковий детермінізм охоплює тільки фізичні явища, бо люди, на їхню думку, мають свободу волі. Наприклад, Декарт, захищаючи ідею свободи волі, стверджував, що людський розум і фізичний світ – це різні речі й розум не підлягає законам природи. На його думку, людина складається з двох сутностей – душі й тіла. Тіло – це просто механізм, а от душа не підпорядковується науковим законам. Декарт дуже цікавився анатомією та психологією і вважав, що душа міститься у крихітній ділянці мозку, яку медики називають епіфізом, або шишкоподібною залозою – в епіфізі, мовляв, виникають думки, там джерело свободи волі.

      Чи є в людей свобода волі? Якщо є, то на якому етапі еволюції виникає? А в бактерій або синьо-зелених водоростей? Чи їхні реакції «автоматичні» СКАЧАТЬ