Культ. Любко Дереш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Викладання у коледжі йшло досить-таки гладко. Реґулярно платили, відносно нормальні діти.

      Того ж тижня, коли вдарили перші морози (правда, наступного дня під вечір приходила відлига, і все текло болотом), до нього у кабінет зазирнуло двоє чуваків.

      Це були його учні, Малаялам та Семпльований. З ними у Юрка були досить непогані стосунки, і хлопаки зовсім не кремпувалися казати йому «Банзай».

      Семпльований був у лахах, на два-три розміри більших, ніж йому потрібні. Щоб усе спорядження трималося на ньому, Семпльований використовував ружні шлейки, підтяжки, ремені та додаткові ґудзики. Вишневу мілієровку він поміняв на жовту, що тяжіла до салатової. «На зміну погоди», – подумав Юрко. По всьому одягу Семпльованого було безліч глибоченних кишень. Згодом Банзай довідався, що Семпльований належить до субкультури т. зв. «синтетиків», котрі слухають лише електронну синтетичну музику, сповідують культ катання на роликових ковзанах і харчуються у макдональдсах. Синтетики відзначаються особливою інертністю до зовнішнього середовища. Їх непокоїть лише питання їхнього походження.

      Малаялам мав довжелезне, аж поза плечі волосся, т. зв. «хайр», як кажуть у певних колах просунутої молоді. Малаялам стягував свій хайр у хвіст. Мав звичку носити в’язані потерті светри з індіанськими орнаментами і невизначеного кольору джинси. За спиною він усюди тарґав легкий наплічник, всередині якого лежала титанічних розмірів «Мага Віра» Лева Силенка, біблія мертвих, і живих, і ненароджених РУН-вірівців в Украйні і не в Украйні (сиріч у Канаді). Ромко Малаялам, він же Павук Малаялам, завжди і всюди носив її з собою, щоб у потрібний момент процитувати золоті слова чи віднайти відповідь на хвилююче запитання.

      І тепер ці два чуваки постали перед Юрком, нерішуче переминаючись з ноги на ногу. Почав Семпльований:

      – Слухай, Банзаю, у нас проблеми…

      – Та-а-а, – підтакуючи, зітхнув Павук. – З пацанами.

      Банзай нагострив вуха.

      – Одним словом, старий, нам набили стрілу. І не хто-хто, а сам Кабак.

      – Він же Кабачок – Льоха Сівер. О-о-ох, – знову зітхнув Павук. Лев Силенко, мабуть, у таких випадках радив знайти кілька дужих ржісів (для невтаємничених – рішителів життя і смерті) і порішити з пациками, себто натовкти їм гризла. Але де ж тих ржісів узяти? На базарі їх не купиш, вдома на агар-агарі не виростиш.

      – А стріла… – трохи розгублено почав Юрко, – коли? І чого?

      Хлопці по черзі зітхнули.

      – Скажімо так… завтра… на п’яту годину. В парку.

      – …нам будуть бити морди.

      І Семпльований розказав історію, як усе почалося. Виявляється, Малаялам, у силу своєї розкомплексованості, послав одну дєвачьку. Дєвачька та його дуже довгий час діставала, висміюючи Павукове довге волосся. Павук, звичайно ж, знав, що та належить до секти пацанів (точніше – пацанок), але, як відомо, слово не горобець. Тим більше, таке вульґарне. Дєвачька підняла страшенну бурю, відразу набігла купа пацанів, стрижених «під нульку», русифікованих та з мобілками. СКАЧАТЬ