Острів Скарбів / Treasure Island. Роберт Луїс Стівенсон

Чтение книги онлайн.

      Post scriptum. Забув вам сказати, що Блендлі, який обіцяв надіслати нам на допомогу ще одне судно, якщо ми не повернемося до кінця серпня, знайшов нам чудового капітана. Цей капітан чудова людина, але страшенно впертий. Довгий Джон Сільвер викопав нам дуже тямущого штурмана, на ім’я Ерроу. А я, Лівсі, вже маю на оці боцмана, який грає на ріжку. Отже, на борту нашої доброї „Еспаньйоли“ все буде, як на військовому кораблі.

      Забув написати вам, що Сільвер – людина, яка має свої кошти. Я знаю, що в нього є поточний рахунок у банку. Хазяйнувати в корчмі він залишає дружину. Вона не належить до білої раси, і в таких запеклих холостяків, як ми з вами, мимоволі майне думка, що не тільки турботи про власне здоров’я, а також і жінка женуть його знову в море.

      Дж. Т.

      P. P. S. Гокінс може залишитися на ніч у своєї матері.

      Дж. Т.».

      Можете уявити, як схвилював мене цей лист. Я страшенно був радий. І якщо я будь-коли зневажав когось, – то це був старий Том Редрет, який тільки буркотів і скаржився. Будь-хто з молодших єгерів радо погодився б їхати замість нього. Але не було на те волі сквайра, а воля сквайра – закон для його слуг. Ніхто, крім старого Редрета, не наважився б навіть і буркнути.

      Наступного ранку ми з ним пішки вирушили до «Адмірала Бенбоу», і там я побачив свою матір при доброму здоров’ї і у доброму настрої. Зі смертю капітана закінчилися всі неприємності, що їх він нам завдав. Сквайр на власні кошти наказав полагодити все поламане в корчмі, наново пофарбувати стіни й вивіску, ще й додав деякі меблі. За прилавком тепер стояло чудове крісло для матері. Він знайшов їй також хлопчика на допомогу на час моєї відсутності.

      Тільки побачивши цього хлопчика, я вперше зрозумів, на що йду. До цієї хвилини я думав тільки про пригоди, які на мене чекають, але зовсім забув про дім, який покидаю. І тепер, побачивши цього незграбного чужого хлопчика, що мав лишитися тут, на моєму місці, біля моєї матері, я вперше заплакав. Боюсь, що я безсовісно мучив його. Робота для нього була зовсім новою, і я мав сотні приводів позловтішатися з нього, коли він помилявся. Я не пропустив жодного з цих приводів.

      Ніч минула, і наступного дня, пообідавши, ми з Редретом знову вийшли на дорогу. Я попрощався з матір’ю, з бухтою, біля якої народився, з любим старим «Адміралом Бенбоу». Хоча пофарбований, він уже не здавався мені таким дорогим. Одна з моїх останніх думок була про капітана, який часто блукав по цьому березі в своєму трикутному капелюсі, про його рубець на щоці, про стару мідну підзорну трубу. Та от ми завернули за ріг, і мій дім зник з очей.

      Уже смеркало, коли ми сіли в поштовий диліжанс біля «Готелю короля Георга». Мене затиснули між Редретом і якимсь огрядним старим джентльменом. Незважаючи на трясучку й холодне нічне повітря, я дуже СКАЧАТЬ