Ти знаєш, що ти – людина? (збірник). Василь Симоненко
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) - Василь Симоненко страница 23
Название: Ти знаєш, що ти – людина? (збірник)
Автор: Василь Симоненко
Издательство: Фолио
Жанр: Поэзия
Серия: Шкільна бібліотека української та світової літератури
isbn: 978-966-03-5461-6, 978-966-03-7138-5
isbn:
Мов ланцет.
Ланцет – невеликий хірургічний ніж, гострий з обох боків. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
34
Навіщо бундючитися пихато…
Бундючитися – надмірно чванитись, зверхньо триматися. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
35
Герострат – мешканець Ефеса, який спалив храм Артеміди, бо дуже хотів прославитися, але не спроможний був зробити нічого визначного. Крилатий вислів «геростратова слава» означає «вічна ганьба», його вживають щодо людини, яка прославилася руйнівними діями. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
36
На попелі їх дум встаю із каламуті…
Каламуть – щось непрозоре, темне і тьмяне. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
37
Вже чорна слава вбивці Артеміди…
Артеміда – давньогрецька богиня тваринного і рослинного світів, донька Зевса, сестра Аполлона, в її честь греки спорудили храм в Ефесі. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
38
Немов у герці дикому мечі…
Герць – бій, поєдинок. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
39
І в час невпинний, стиснувши остроги…
Острога – металева дужка з зазубреним або гладеньким коліщам, прикріплена до задника чобота верхівця, якою підганяють під боки коня. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
40
Над ними чвалить вранці і вночі.
Чвалить – рухається дуже швидко, навскач. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
41
Мовчать над ними голубі хорали…
Хорал – хвалебна церковна пісня. Тут: небесна височінь. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
42
Носить лантухи настанов…
Лантух – великий мішок із грубої тканини. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
43
На милицях за часом біжить…
Милиця – висока палиця з перекладками, на яку спираються пахвами і якою користуються при ходінні хворі на ноги або безногі люди. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
44
Вірити і ждати – поготів.
Поготів – тим більше. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
45
І моє прокляття очманіле…
Очманіле – тут: сповнене ненависті, презирства. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
46
Ходить байда споконвічний та у вікна загляда.
Байда – тут: гульвіса. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
47
Помитарствую, поб’юся та й засну колись навік.
Помитарствую – попоневіряюся. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
48
І вовтузиться думка, мов квочка…
Вовтузиться – не сидить спокійно; совається. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
49
Свою чорну чадру підніма.
Чадра – легке покривало, яким жінки-мусульманки запи� СКАЧАТЬ