Страта. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ упізнавані прикмети. Скинуло маску, постало в усій своїй ворожій відчуженості.

      Вона втомилася дивитись. Стала на лаву ногами – добре, що машина йшла м’яко, і ні вибоїни, ні різкі зупинки ув’язнену не турбували.

      …У вампірів – ікла. Вампіри сплять у трунах. Коли Ірені було років чотирнадцять, вона переглянула всі наявні фільми про вампірів…

      Закляклою рукою полізла за пазуху. Тюремна роба не мала кишень – але Ірена примудрилася влаштувати в її складках закапелок. Недарма в останні дні вона так завзято просила на обід гостренького – ось вони, кілька відвойованих часникових зубочків…

      Ірена примружила очі – пан Семироль стояв перед нею як живий. Чи посміхався він під час тієї їхньої зустрічі? І якщо посміхався, то оголював при цьому ясна?…

      У неї немає при собі жодної срібної дрібнички. І осиковий кілок, зрозуміло, в камері смертників добути ніде…

      Зараз чи згодом?

      Згодом. Вона акуратно сховала часникові зубочки. Закусила губу.

      Іноді вампірами називають (у переносному значенні) користолюбців, негідників, зажерливих банкірів. А що, коли Упир – всього лише прізвисько користолюбця?…

      «Приватний представник правосуддя». Приватний кат, точніше кажучи. Цікава практика… Одна річ – коли страчують на площі. Зовсім інша – коли торгують ордерами на страту, ніби мисливськими ліцензіями…

      Анджею, це твій задум? Чи все ж таки помилка, побічний ефект, цеглинка, що випала зі свого гнізда і спричинила за собою дивний обвал? Змінивши тим самим всю структуру МОДЕЛІ?…

      Машину трусонуло. Ірена вхопилася за жорсткий край лави; місто залишилося позаду. Вони їдуть близько півгодини – власне, куди?

      Вона виглянула знову – і на цей раз видимість виявилася трохи кращою. Вона навіть примружилася від низького листопадового сонця, що пробилося крізь шар пилу на тюремному склі.

      Гори. Машина повзла гірською дорогою – але не звичною, у вигинах зелених пагорбів із туманом над вузькими річками. Ці гори нагадували скорше давню їхню поїздку на турбазу – високі, уривчасті, лисі, позбавлені рослинності, холодні й недосяжні…

      Вона протерла очі. Ну не було скелястих хребтів у її передмісті! Не мусило бути… Це неправильні гори, поза МОДЕЛЛЮ тут зовсім інша місцевість!.. Але цікаво: чи існує межа, територіальна межа МОДЕЛІ?

      Вона жваво уявила собі, як машина перетинає невидиму межу і вихоплюється з вигаданого Анджеєм світу – просто в натовп зневірених, схудлих в очікуванні експертів, ув обійми цієї безвідповідальної сволоти – пана Петера…

      Чи припускав пан Петер, що події можуть повернутися ТАК? Не припускав – значить, некомпетентний. Припускав, але вирішив ризикнути? Тоді мерзотник. Гад…

      Машина сповільнила хід. Зупинилася.

      Ірена відчула, як терпнуть руки. І ноги перетворюються на два ватних байдужих мішки.

      Уже?!

      Голоси ззовні. Людська тінь на секунду заступила сонце; Ірена прилипла до вікна, стискаючи СКАЧАТЬ