Сестра Керрі. Теодор Драйзер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ руку на плече однієї з дівчат, що з допомогою машини пробивала дірочки в передку заготовки.

      – Покажи цій дівчині, як усе робиться, – сказав він. – Коли скінчиш, підійдеш до мене.

      Робітниця швидко встала з табурета, даючи Керрі місце.

      – Це зовсім неважко, – сказала вона, нахиляючись до Керрі. – Береш заготовку ось так, закріплюєш і запускаєш машину.

      Вона закріпила пересувним затискачем шматок шкіри, з якого мав вийти передок чоловічого черевика, і натиснула на невеличкий сталевий стрижень. Машина одразу зарухалася і почала різко вибивати з краю передка круглі дірочки для шнурків. Простеживши, як у неї виходить, дівчина полишила Керрі діяти самостійно, переконавшись, що робота йде як слід.

      Заготовки надходили справа від дівчини, що сиділа поруч, а Керрі передавала їх іншій. Вона одразу ж збагнула, що треба дотримуватися певної швидкості, інакше нагромадиться купа заготовок, і вона затримуватиме всіх, хто сидить довкола. Ніколи було й озирнутись, і Керрі ревно взялась за діло. Дівчата ліворуч і праворуч від неї розуміли, що новенькій важко, і намагались по можливості допомогти їй, трохи сповільняючи темп.

      Якийсь час Керрі ні на мить не відривалася від роботи. Одноманітний, ритмічний стукіт машини стишував її хвилювання і переляк. Так спливав час, і вона стала помічати, що в приміщенні темнувато. Повітря було насичене важким запахом шкіри, але Керрі на це не зважала. Почувала на собі погляди інших, і її непокоїло, що вона, мабуть, працює не досить швидко.

      А якось, коли вона не так вставила шмат шкіри в затискач і безпорадно смикала його, чиясь велика рука раптом з’явилася перед її очима і поправила затискач. Це був майстер. Серце Керрі забилося так швидко, що вона нічого вже не помічала перед собою.

      – Пускайте ж машину! – поквапив майстер. – Не затримуйте весь ряд.

      Почувши це, Керрі отямилась. Схвильована, ледве дихаючи, вона продовжувала працювати і перевела подих тільки тоді, коли тінь за спиною зникла.

      Минав час, і в приміщенні стало задушливо. Керрі хотілося ковтнути води чи свіжого повітря, але вона не насмілювалась зрушити з місця. Табурет не мав ні спинки, ні підніжки, їй було дуже незручно сидіти. У неї страшенно нила спина. Вона мостилася так і сяк. Але це не допомагало, і вона все більше стомлювалася.

      – Ти можеш працювати навстоячки, – без зайвих церемоній порадила їй сусідка. – Це дозволяється.

      Керрі з вдячністю поглянула на неї.

      – Я, мабуть, таки встану, – сказала вона.

      Підвівшися зі свого місця, вона якийсь час працювала так, але було ще важче. Від того, що доводилося повсякчас нахилятись, заніміли спина і плечі.

      Окрім того, оточення справляло на неї прикре враження. Вона не насмілювалась оглядатися, але крізь клацання машин до неї долітали окремі грубі жарти, теревені.

      – Ти бачила вчора Гаррі? – спитала свою сусідку дівчина зліва.

      – Ні.

      – Ти б подивилась, який на ньому був галстук! Хе-хе, просто красень!

      – Тс-с! – СКАЧАТЬ