П’ять вад у роботі команди. Історії реальних викликів та перемог. Патрік Ленсіоні

Чтение книги онлайн.

      – Хочу зауважити, що проблему довіри я помічаю не стільки у розмовах з іншими, скільки у відсутності суперечок під час нарад, а також в інших випадках, коли членам команди доводиться взаємодіяти між собою. Та я не хочу забігати наперед, адже це взагалі-то окрема складова нашої моделі.

      Ніку не хотілося закривати тему.

      – Та це ж не обов’язково означає відсутність довіри, чи не так?

      Власне, він не запитував, а стверджував. Було помітно, що присутні, особливо Мартін та Мікі, чекали відповіді Кетрін.

      – Ні, я думаю, не обов’язково.

      Нік відчув миттєве задоволення: його зауваження визнали слушним.

      Але Кетрін пояснила, що мала на увазі.

      – Теоретично, якщо всі спільно виконують одну роботу, чітко і злагоджено крокують до єдиної мети, тоді, як на мене, відсутність суперечок – непогана ознака колективу.

      Один за одним присутні почали усміхатися, чуючи характеристику команди, яку вони аж ніяк не нагадували. Задоволення Ніка де й поділося.

      Кетрін продовжувала йому пояснювати:

      – Зауважу, що в кожній ефективній команді, яку мені довелось досі бачити, час від часу трапляються суперечки, навіть у тих, де в колективі панує повна довіра, часто з’являються протилежні думки.

      Наступне запитання було адресоване всім:

      – Як ви гадаєте, чому серед вас майже не виникає емоційних дискусій чи обговорень?

      Спочатку всі мовчали, та Кетрін вирішила не руйнувати вимушену паузу, потім Мікі щось ледь чутно прошепотіла.

      – Даруйте, Мікі, я вас не почула.

      Кетрін з усіх сил намагалася приховати своє роздратування колючими зауваженнями аудиторії, яке з’явилося в неї ще з часів викладання у середній школі.

      Мікі повторила, але вже голосніше:

      – Нам часто бракує часу. Я вважаю, що всі надміру зайняті, щоб подовгу обговорювати всілякі дрібниці, ми загрузли в роботі.

      Кетрін відчувала, що не всі згодні з Мікі, та їй було цікаво, чи наважиться хтось засумніватися в її словах. Вона вже готова була продовжити дискусію сама, коли Джефф розвинув свою точку зору:

      – Я не певен, що поділяю твою думку, Мікі. Гадаю, ми не дискутуємо не через брак часу – нам просто комфортніше не сперечатися один з одним. А чому, я не знаю.

      Мікі відповіла йому миттєво і дещо різко:

      – Можливо, тому, що наші наради завжди надто заорганізовані та нецікаві.

      Материнський інстинкт підштовхував Кетрін захистити Джеффа (почасти й на знак вдячності за те, що він вступив у дискусію з Мікі), але вона вирішила не втручатися.

      Після невеликої паузи в розмову делікатно втрутився Карлос, звертаючись до всієї групи, мовби так думають саме вони, а не Мікі.

      – Зачекайте хвилинку, я погоджуюсь, що наші засідання нудні, а порядок денний перевантажений. Та я вважаю, ми могли б більше сперечатися між собою, не можна стверджувати, що між нами панує одностайність в усіх питаннях.

СКАЧАТЬ