Повернення. Тамара Альохіна

Чтение книги онлайн.

      Ластман. Так, саме так! Для таких, як ти, я повторюватиму це знову і знову! (Бачачи, як скипів Рембрандт, стискаючи кулаки, пом'якшується.) Зосередься і підправ.

      Рембрандт. Ну і нехай! (Зриває малюнок і починає його жмакати.)

      Ластман (вириває у нього аркуш). Негайно віддай! Ти не маєш права нічого знищувати! (Звертаючись до решти учнів і намагаючись уникнути очей Рембрандта) Все, що створено в цій майстерні, за законом гільдії Святого Луки, належить мені!

      Рембрандт (з викликом). Але ж вам не подобається, як я працюю?!

      Ян (підходить до Рембрандта, обіймає його за плечі). Рембрандт, не гарячкуй.

      Ластман (роздратовано). А це не має значення! (Дзвонить дзвіночком).

      Віченцо (заходить). Слухаю, господарю?

      Ластман. Ти розрахувався з Рінске?

      Віченцо. Як наказували, ваша милосте.

      Ластман. А як там…

      Віченцо (прислужливо). Вечеря?

      Ластман. Так, так, вечеря?

      Віченцо. Готова, ваша милосте!

      Ластман (до учнів). Йдіть! Не забудьте ретельно вмитися і вчасно з'явитися до столу. (Всі виходять. Ластман розпрямляє малюнок на столі, кладе його в папку і інстинктивно витирає руки носовою хусткою.)

      Слуга (заходить). Доктор Ніколас Пітерс – до Вашої милості.

      Ластман. Клич, запрошуй!

      Тюльп. Добрий вечір, Пітере.

      Ластман. Хотілося б, щоб він справді був добрим.

      Тюльп. Я приніс гарні новини: судячи з усього, епідемія сходить нанівець.

      Ластман. Слава богу!

      Тюльп. А що у вас трапилось?

      Ластман. У нас своя чума завелась.

      Тюльп. Не жартуйте так, Пітере. Дайте-но мені ваш пульс? (Хитає головою.) Мікстуру вживаєте регулярно?

      Ластман (зітхає). Приймаю.

      Тюльп. От і добре. Ну, тепер розповідайте?

      Ластман. Мій новий учень – Рембрандт ван Рейн… (Пауза).

      Тюльп. Син мірошника з Лейдена?

      Ластман. Так, так, цей син мірошника виводить мене з себе. Уявіть, Ніколасе, на днях приводжу до студії бродягу, старого, з абсолютного соціального дна, пропоную відобразити його Сатиром, Рембрандт подає його таким собі мучеником. Сьогодні ставлю перед ними Рінске, прошу намалювати Сусанну. І ось. (Простягає пожмаканий аркуш доктору, але потім змінює, своє рішення.) Але спершу погляньте на малюнок Алларта.

      Тюльп. Так. це захоплююче!

      Ластман. А це шедевр Рембрандта.

      Тюльп. Ну що ж…

      Ластман. Огидно, грубо…

      Тюльп (розглядає малюнок). Так, грубувато, але ж дуже схоже. Я можу це взяти собі?

      Ластман. Буду радий!

      Тюльп (розглядаючи обидва малюнки). Не забувайте, Пітере, Алларт виріс у шовках і оксамиті… Проте цей син мірошника, СКАЧАТЬ