Ги-ги-и. Юрий Винничук
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Ги-ги-и - Юрий Винничук страница 21

Название: Ги-ги-и

Автор: Юрий Винничук

Издательство:

Жанр: Юмористическая проза

Серия:

isbn: 978-966-03-7118-7

isbn:

СКАЧАТЬ Ти ще не вмів ходити. Ти ще навіть не повзав. А тепер поясни, чим ти не задоволений.

      – Я прагну духовної їжі. А її так мало у цьому засраному Кремлі!

      – Духи надто дорогі, щоб їх споживати, – відказала суворо вона. – Вистачить з тебе й одеколону.

      – Ах! Я не про те! Не про те! – загарячкував Лазар. – Я зовсім про інше! Моя душа прагне простору! Я вже втомився бути вождем. Я хочу бути звичайною радянською людиною зі всіма її клопотами, проблемами і стражданнями.

      – Да це, браток, просто антісовєцька пропаганда! – гаркнув Ворошилов. – Які страждання в нашої людини? Які проблеми? Та ти на шо натякаєш? Ось прийде Лаврентій, так він тобі вправить мозги!

      – Здається, дорогий Лазарю, – озвалася Мати, – тобі б тепер не зашкодили стрибки у висоту… Ага, до речі… Скаржилася мені твоя дружина, що ти з нею перестав спати. І доручив це святе діло Климентію.

      Ворошилов відразу почервонів і, сховавши голову під стіл, став наминати торт, який там красувався на золотій таці.

      – Климентій, звичайно, кавалерист і таке інше, – продовжувала Мать, – але в нього є своя сім’я, і обслуговувати двох жінок…

      – Трьох! – вихопився несподівано Молотов і ляснув Ворошилова по спині.

      – Трьох?! – підняла голову Мать.

      – Еге ж, трьох, – засміявся Молотов.

      – Чия ж третя?

      – Оно, – кивнув на Малєнкова. – Пупсика.

      – Пуп-си-ка?! – вирячила очі Революція. – Пупсик! Це правда?

      Пупсик Малєнков потупив очі і тихо заскиглив, пускаючи бульки слини.

      – Так ти шо, Клим! – гримнула Революція. – Ти шо, скоро всіх жінок Політбюро пердолити будеш? Га?

      – Пардон, Маман, – підняв вказівного пальця Молотов. – Мою жінку Йося відправив на Колиму, і до неї Клим не добереться.

      Мать вдарила кулаком по столу:

      – Що за чорт! Коли подадуть солодке?!

      – За десять хвилин, – відказав Ворошилов, вистромивши нарешті голову.

      – Так шо, Лазар? – знову провадила своє Мать. – Доки твоя жінка буде клянчити любов?

      – До наступної п’ятирічки. А там я обіцяю, що знову буду її файдолити. Зараз я не маю сил. Всі сили я віддаю розгорнутому будівництву соціалізму…

      – Лазік! – урвав його Ворошилов. – Ти шо, врізав понад міру? Шо ти плетеш? Соціалізм ми вже побудували і розгорнули. І даже відрапортували перед народом.

      – А шо ж ми тепер робимо? – здивувався Каганович.

      – Тепер ми будуємо комунізм. Поняв?

      – Поняв. А з чого ми його будуємо?

      – З обломків соціалізму! – зареготав Молотов.

      – Ну, братва! – обурився Ворошилов. – Мало ми вас, опортуністів, стріляли! Ти шо собі дозволяєш в присутствії першої дами Революції? Ти про які обломки? Да ти сам обломок!

      – Шо-о? – визвірився Молотов. – Я – обломок?!

      – Ану припиніть негайно! – накричала Мать. – Мало того, що я на це все дивлюся, СКАЧАТЬ