Вогняна зима. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ літо торочила: ніби повертає молодість. Заплатили недорого, спадкоємці померлої родички збили ціну навіть собі на збиток, аби мати хоча б якусь живу копійку. Мама раділа, що продавці виявилися дуже схожими на алкоголіків чи наркоманів, хоч останніх, за її ж зізнанням, ніколи не бачила й бачити не хоче. З такими важко домовлятися лише попервах. Головне – відкинути інших претендентів й тримати на гачку. Маневруючи тактично, Дороші погодилися на запропоновану ціну, переконалися, що продавці відшили конкурентів, а потім почали м’яко дотискати, показуючи реальні долари як наживку й водночас забалакуючи обох, змушуючи поступово знижувати суму до прийнятної для покупців.

      – Я за такі гроші ще далі ходитиму ногами! – заявила мама, коли оборудку нарешті вдалося з успіхом провернути. – Зате маю маєток!

      І ось тепер усі вихідні старші Дороші вовтузилися у своїх володіннях, куди Аллу, народжену в Києві, не тягнуло зовсім. Провівши дві доби без душу, ванни та з кособоким сортиром біля городу, згодувавши себе комарам, вона більше не хотіла туди навідуватися. Мама махнула на неї рукою, так і не переконавши нерозумну доцю, що це ж земля. І тепер Алла лишилася вдома сама, сміливо запросивши Ігоря прийти й лишитися.

      То мала бути перша ніч, котру обоє збиралися провести разом. Аллі кортіло перевірити, чи правду говорять про якісь дивні, незвичні відчуття, коли прокидаєшся в одному ліжку з чоловіком. Ігор, напевне, крутитиметься, плямкатиме губами уві сні, навіть хропітиме. Аллі чомусь дуже хотілося, аби він хропів – робила б, як мама, затуляючи татові серед ночі носа двома пальцями. Коли поруч сопе й хропе свій мужчина, вирішила вона, можна сміливо говорити – ось вони, головні ознаки стабільного життя.

      Ігор приїхав із сухим вином. М’ясо та все інше Алла купила й націлилася різати цибулю кільцями.

      – Лиши! – зупинив хлопець жестом.

      При цьому різко махнув рукою, яка стискала гострий ніж – Ігор саме краяв свинину на порційні шматочки. Робив це на диво акуратно, навіть, здається, вимірював порції на око із математичною точністю, говорячи при цьому щось незрозуміле про системний підхід.

      – Що таке? – запитала здивовано.

      – Чоловіча справа, – поважно зауважив Ігор. – Краще відкоркуй вино. Хоча це теж чоловіча справа.

      – Цю справу найкраще зробить штопор! – віджартувалася Алла, знайшла в батьковому арсеналі коркотяг, прилаштувала до горлечка пляшки й спритно впоралася, переможно демонструючи хлопцеві витягнутий корок. – Отак! Бачив?

      – Тоді ще одну відкрий, – мовив той, не відволікаючись від м’яса.

      – Тобі однієї мало? – здивувалася Алла. – Ти шашлик купатимеш у вині?

      – То для нас, – пояснив Ігор. – Біле піде на маринад. Червоне зараз вип’ємо.

      – Просто зараз?

      – Чого ж. Так веселіше.

      За весь час їхнього знайомства Алла вперше почула від Ігоря бодай щось про веселощі. Тому вирішила не цікавитися, чому пити вино СКАЧАТЬ