Режисер. Олександр Довженко. Денис Замрій

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Саме ці п’ять тисяч стали початковим капіталом фірми, тобто їх було витрачено на кіно.

      Напровесні тисяча дев’ятсот шостого року відбувся перший вояж Ханжонкова за кордон. У Франції та Італії меткому осавулу вдалося отримати право представляти в Росії кілька фірм. Утім, подорож його ненадійного компаньйона до Америки поставила молоде підприємство на межу банкрутства – закуплені фільми виявилися на диво поганенькими як за виконанням, так і за змістом.

      – Поверніть гроші! – волала публіка в залах, свистіла й линула з кінотеатрів переповідати друзям про провал. А це, ви ж розумієте, найгірша реклама.

      Розчарувавшись у кіно, компаньйон залишив цю справу. Опинившись у відчайдушному становищі, Ханжонков хвацько закручує вуса й звертається за позиками до родичів і друзів, знову вирушає за кордон і на позичені гроші привозить нові іноземні стрічки. Це врятувало справу: Ханжонков отримав неабиякий прибуток і розрахувався з боргами. Тисяча дев’ятсот сьомого року він залучає до бізнесу двох нових компаньйонів, які не втручаються в його проекти і наміри. Так виник торговельний дім «Ханжонков і К^о». Спочатку компанія представляла на російському ринку іноземні проекційні апарати і фільми, та невдовзі Ханжонков вирішує зайнятися власним кіновиробництвом.

      Перший фільм, знятий у Росії і на російському матеріалі, – «Донські козаки» (тисяча дев’ятсот сьомий рік), створили іноземні фахівці, які працювали в московській філії паризької фірми братів Пате. Національне кіновиробництво в Росії стартувало лише тисяча дев’ятсот восьмого й починалося з коротких документальних стрічок – «видових». Але спроби зняти власні ігрові картини найчастіше завершувалися грандіозним провалом – і художнім, і фінансовим.

      Саме тоді конкурентів з Дону випередив петербуржець – купець Олександр Дранков. Його екранізація пісні про Стеньку Разіна – «Понизова вольниця» – першою прийшла до глядача. Та, крім виробництва ігрового кіно, Дранков уперше вдався до того, що зараз ми назвали б «промисловим шпигунством», – успішно скористався чужою ідеєю. Річ у тім, що Ханжонков заявив про зйомки фільму «Пісня про купця Калашникова» і розгорнув широку рекламу стрічки, що готувалася до виходу. Скориставшись цим прийомом, Дранков, аби випередити конкурента, залучивши його ж рекламу, нашвидку знімає стрічку з тим самим сюжетом. Пристрасті розпалювалися, і хтозна, у що б вилилися, якби допомога ділового партнера Карло Шламенго, керівника туринської фірми «Італа-філм», не дала можливості Ханжонкову відбити атаку конкурента і вчасно випустити потрібну кількість фільмокопій. Він зробив ставку на екранізацію національної літературної класики і звернення до історичного матеріалу. В його фірму переходить співробітник Дранкова, «перший російський кінорежисер» Василь Гончаров, і ставить картини на історичні теми.

      Проте саме фільм «Понизова вольниця» (або ж «Стенька Разін») вважається першою кінострічкою СКАЧАТЬ