Морошка для Оксани. Анатолій Сергієнко

Чтение книги онлайн.

      Сабіров притис руку до грудей, даючи зрозуміти цим жестом, що все буде зроблено. Члени комісії підписали відповідні папери, сіли в авто й покотили на базу.

      – Бачив, інженере, як треба працювати? Вчись! – ховаючи папери в шкіряну теку, весело мовив Бондаренко. – Раз, два – і в дамках! А ти казав, що рибінспекція не підпише. Куди вона дінеться в кінці місяця?

      Від дизельної звівся вгору сизий димок вихлопу. Неохоче запрацював дизель, застукотів компресор.

      Бурова без шуму завше пахне пусткою. Ходиш бувало серед мовчазних механізмів і стає моторошно. Зовсім інша справа, коли ревуть двигуни, риплять гальма лебідки, зітхають пневматичні муфти. Веселіше тоді працюється, спокійніше на душі.

      День видався напруженим і минув швидко, непомітно. Ноги в мене гуділи, однак утоми не відчував. Уже коли сідали в вахтову машину, згадав про морошку. Забув назбирати Оксані. Коли ще випаде така нагода? Завтра пуск бурової, і мені буде не до морошки.

      2

      Нас приїхало на Північ четверо. Я, Сергій, Славко і Оксана. Залишилось двоє: Оксана і я. Якби мені три роки тому сказали, як складеться наше життя, які випробування чекають на мене, я, мабуть, здивовано знизав би плечима, а може, розсміявся б у відповідь.