Після тебе. Джоджо Мойєс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ великої компанії, відомої на Волл-стрит, – той жив у чотириповерховому приватному будинку в місті й мав якісь проблеми з м’язами. У мене вже стало звичкою телефонувати Натану, коли я не могла спати вночі, – приємно знати, що завжди є хтось, хто зрозуміє. Хоч іноді мені дошкуляла заздрість: усі змогли жити далі. Усі чогось досягли.

      – Як там Велике Яблуко?[15]

      – Непогано? – Через австралійський акцент його відповіді звучали як питання.

      Я лежала на дивані, закинувши ноги на підлокітник.

      – Щось ти не все розказуєш.

      – Ну гаразд. Мені підвищили платню, так що все добре. Я купив квитки додому – хочу полетіти на кілька тижнів побачитися зі старими. Буде непогано. Вони страшенно радіють: моя сестра вагітна. О, а ще я зустрів пташку з шикарною фігурою в барі на Шостій авеню – ми наче непогано порозумілись, я запросив її на побачення. Коли я сказав, чим займаюся, вона відповіла, що зустрічається лише з тими, хто ходить на роботу в костюмі. – Він засміявся.

      Я, як виявилось, усміхалася.

      – Так що, твій халат її не влаштував?

      – Схоже, ні. Хоча вона сказала, що якби я був справжнім лікарем, то вона б іще подумала. – Він знову розсміявся. Натан неперевершено володів собою. – Та то нічого. Такі дівчата завжди дуже перебірливі, якщо не водиш їх у ресторани й таке інше. Тому краще відразу все знати, еге ж? А ти як?

      – Ну, живу. Наче. – Я знизала плечима.

      – Досі спиш у його футболці?

      – Та ні. Вона більше ним не пахне. І, якщо чесно, навіть стала трохи смердіти вже, тому я її випрала й загорнула в серветку. Але на чорний день у мене є його светр.

      – О, ну добре мати щось про запас.

      – А ще я записалась у групу підтримки для тих, хто пережив утрату.

      – І як воно?

      – Та відстій. Я там наче шахрайка.

      Натан чекав.

      Я трохи посунула подушку під голову.

      – Чи думала я про таке, Натане? Іноді мені здається, що я накрутила собі в голові все те, що сталося між мною і Віллом – а насправді було набагато менше. Як я могла когось так покохати за такий короткий час? А все те, що ми мали спільного?… Чи справді були всі ті почуття, які я пам’ятаю? З часом усі ті шість місяців здаються мені якимсь дивним… сном.

      Запала коротка пауза, потім Натан відповів:

      – Та ні, не накрутила, мала.

      Я потерла очі.

      – Я що, одна така? Тільки мені його так не вистачає?

      Ще пауза.

      – Нє. Він був класним хлопцем. Найкращим.

      Ще одне, чим мені подобався Натан: він не переймався через довгі паузи в телефонних розмовах. Я нарешті сіла на дивані та сякнулася.

      – У будь-якому разі, я більше не піду туди. Не думаю, що це моє.

      – Спробуй, Лу. Не можна судити про щось із одного-єдиного разу.

      – Ти говориш, як мій тато.

      – Ну, СКАЧАТЬ