Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до такого рівня, коли міг статися прорив і вибухова декомпресія… але, на милість, найгіршого не відбулося. Такі проблеми інколи, містичним чином, зненацька стабілізуються самі собою, тож саме це й сталося цього разу. Пасажири, які зараз висаджуються відразу поза пілотською кабіною, не мають щонайменшого уявлення про те, як близько вони були до того, щоби під час цього вечірнього польоту з Токіо перетворитися на людський паштет, але це знає Браян… що й винагородило його оцим довбанням болю в голові.

      – Цей мандрьоха прямо звідси їде на діагностику, – звернувся він до свого другого пілота. – Вони там знають, що він приїде і в чому полягає проблема, авжеж?

      Другий пілот кивнув:

      – Їм це не подобається, але вони там знають.

      – Мені насрати, що їм подобається, а що – ні, Денні. Ми сьогодні наблизилися впритул.

      Денні Кін кивнув. Він розумів, що так і було.

      Браян зітхнув і провів рукою собі вгору і вниз по потилиці. Голова йому боліла, неначе якийсь хворий зуб.

      – Може, я вже старішаю для цієї справи.

      Звісно, це була фраза, яку будь-хто час від часу промовляє про власну роботу, особливо в кінці важкої зміни, і Браян сам збіса добре розумів, що він не занадто старий для цієї роботи – у свої сорок три роки він якраз входив у найкращий вік для пілотів цивільної авіації. Тим не менше, цього вечора він майже повірив у сказане. Господи, як же він втомився.

      У двері кабіни постукали; штурман, Стів Серлз, не підводячись, розвернувся у своєму кріслі й відчинив. Там стояв чоловік у зеленому блейзері «Американської гідності». На вигляд наче стюард перонних воріт, проте Браян знав, що той не є ним. Це був Джон (чи, може, Джеймс) Діґейн, заступник виконавчого директора «Американської гідності» в Лос-Анджелеському міжнародному.

      – Капітане Інґал?

      – Так.

      Прокинувся внутрішній комплекс захисних реакцій, і біль у його голові спалахнув. Перша думка, народжена не з логіки, а з утоми й напруги, була – вони хочуть спробувати повісити відповідальність за розгерметизацію літака на нього. Звісно, параноїчна реакція, але ж він і був у параноїдальному гуморі.

      – Боюся, капітане, в мене для вас погані новини.

      – Це щодо витікання?

      Браян промовив це надто різко, і кілька пасажирів з тих, що рухалися на вихід, озирнулися, але наразі вже було пізно якось цьому запобігати.

      Діґейн похитав головою:

      – Це стосується вашої дружини, капітане Інґал.

      Якусь мить Браян не мав ані найменшого поняття, про що каже цей чоловік, і тільки стояв та глипав на нього, почуваючись напрочуд дурнуватим. Та тоді йому дзеленькнуло. Звичайно ж, він має на увазі Енн.

      – Вона моя колишня дружина. Ми півтора роки тому розлучилися. Що з нею?

      – Там стався нещасний випадок, – промовив Діґейн. – Мабуть, вам краще пройти до нашого офісу.

      Браян дивився на нього зачудовано. Після довгих, напружених останніх СКАЧАТЬ