Дума про Хведьків Рубіж. Володимир Худенко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Куди ти, гнидо дрібна, потаскав два загони, я тебе, Іудо, питаю?!!

      – Дак цеє… Осавул казав!

      – Запхни мені того осавула, щеня юродиве, знаєш куди!.. Падло й віровідступник!

      Панас на цих словах, як звичайно любив робити, схопився шаблі й гай-гай по козацьких головах.

      На щастя, його хвацько спинили.

      – Сюди давай мені те порося смердюче, в гною – колоти буду! Зараз, бидло, й тебе на м’ясо пущу! Твар неправославна!

      Іван Остапович спостерігав за чудним дійством уже з більшою цікавістю, бо в нього зажеврів у душі вогник надії втекти під той гамір.

      – Суча! Пакосна! І одворотна юрба прокажених та біснуватих шмаркачів! Уб’ю!!!

      Виговський озирнувся навсібіч і раптом спинив погляд на дивині – серед поля, серед снуючих туди-сюди людей в гущавині позицій Хмеля сидить на траві, вірніш, на килимку обгорілий татарин і натурально править намаз. Молитва його, правда, небагатослівна і звучить як фраза «Аллах кривавий», що повторюється.

      Виговський не чує того голосіння. Йому здається, що навіжений мусульманин кричить:

      – Діво Маріє, Спаси!!!

      – Нога! Нога, виродки! Но…а-а!..

      Діда Панаса підіймають.

      Без ноги.

      Гарматний обстріл – кругом біганина.

      Бух! Бух! Бух!

      Шмаття землі навіжено здіймається вгору, наче то не земля внизу, а спляча панська дружина, з якої п’яні холопи-повстанці зривають товсте покривало. Земля стогнала.

      «Ішла Божа Мати калину ламати», – прошепотів спантеличений Іван, дивлячись на скривавлений огризок Панасової ноги.

      «Ішла Божа Мати Спасати…»

      – Іди!

      Якісь геть інші люди підхопили Виговського, потаскали у протилежний бік.

      – Чого ти кричиш? Чого?! Поранений?!

      – Я?..

      Іван хтозна чого знітився.

      – Я не кричу…

      – Тільки-но ж горлав на всю пащу!

      Іван не помітив свого горлання. Він усе шукав поглядом обгорілого мусульманина між ряду мертвяків.

      – Маму звав… – промовив тихо.

      – Яку в дідька?!

      – Марію…

      – Іди вже!..

      Охоронець скривив принизливу гримасу.

      – Іди!

      Бранець похнюпився, рушив, проте якась рятівна божевільна здогадка спалахнула в його голові і він вирвався кричати дивне: «Ішла Божа Мати Івана Спасати! Ішла…»

      Впав од стусана, знепритомнів і таким чином був забраний геть від поля бою.

      У Софії дзвеніли дзвони…

* * *

      Причепилися до мене – розкажи жахалку і все тобі. Наче я який сільський Стівен Кінг – жахалки розказувати. Хоча…

      То все Світланка. Вона на такі справи охоча – щось про людожерів у газеті вичитала й давай. Та в неї не вийшло нічого – не вміє СКАЧАТЬ