Маг. Джон Фаулз
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Маг - Джон Фаулз страница 6

Название: Маг

Автор: Джон Фаулз

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Эротическая литература

Серия:

isbn: 978-617-12-1769-0, 978-617-12-1485-9, 978-0-316-23023-0, 9786171217683

isbn:

СКАЧАТЬ – еквівалент шестиста фунтів за рік. Передбачено контракт на два роки, його можна буде поновити. Затрати на проїзд компенсуються на початку й наприкінці контрактного терміну.

      Службовка дала мені ще проспект, що нуднувато конкретизував оголошення. Фраксос – острів в Егейському морі, близько вісімдесяти миль від Афін. Школа імени лорда Байрона – «один із широко відомих пансіонів Греції, зорієнтований на зразок англійських ексклюзивних шкіл», – звідси й назва. Либонь, там є все, що має бути в такому навчальному закладі. В учителя не більш як п’ять уроків за день.

      – Цю школу неймовірно вихваляють. А сам острів – просто-таки рай земний.

      – А ви самі там бували?

      Цій дамі десь під тридцять. Вроджена стара діва, така вже неприваблива, що через свої шикарні убори й надмірний макіяж геть жалюгідна, схожа на ґейшу-невдаху. Та ні, вона не бувала на цьому острові, але всі так кажуть. Я ще раз прочитав оголошення.

      – А чому вони так довго барилися?

      – Наскільки знаємо, вони вже мали якогось кандидата. Не від нас. Там вийшла якась жахлива плутанина.

      Я знову глянув на проспект.

      – Досі ми не добирали їм кандидатур, – вибачливо усміхнулася вона, виставивши завеликі зуби. – А тепер допомагаємо тільки з люб’язности.

      У щонайкращій, на яку тільки спромігся, оксфордській манері я спитав, чи можна запросити її на ленч.

      Повернувшись додому, я заповнив бланк, який дамочка принесла до ресторану, зразу ж вийшов і вкинув його в поштову скриньку. З дивовижної примхи долі того самого вечора я познайомився з Алісон.

      Розділ 3

      Як на тодішні часи, коли ще не все дозволялося, і на свій вік, я набрався чималого досвіду в амурних справах. Дівчатам – принаймні певному їх різновиду – я подобався, мав автомашину (тоді мало хто із старшокурсників міг таким похвалитися) і сякі-такі грошенята. Був не бридкий і, що найважливіше, козиряв своєю одинокістю, а кожний джиґун знає, що така риса – безвідмовна зброя в завоюванні жінок. Мій спосіб полягав у тому, щоб спершу справити враження непередбачуваної, цинічної та збайдужілої людини, а тоді, на зразок фокусника, що несподівано видобуває кролика, виставити напоказ своє самотнє серце.

      Хоч я не колекціонував перемог, та перед випуском з університету вже добра дюжина дівчат відділяла мене від втрати звання дівича. Однаково приємно було від любовних успіхів і від того, що романи тривали недовго. Як ото у вправного ґольфіста, що зневажає свій вид спорту. Грає чи не грає – все одно йому на добре виходить. Більшість моїх романів випадала на канікули, якнайдалі від Оксфорда, бо тоді на початку навчального року можна було безкарно втекти з місця злочину. Іноді якийсь тиждень-другий тривало набридливе листування, але невдовзі я ставив самотнє серце на місце, «набирався відповідальности перед собою й усім своїм життям» і надівав маску лорда Честерфілда. Навчився так само майстерно обривати зв’язки, як і встановлювати їх.

      Усе СКАЧАТЬ