Таємна водичка. Дитяча казка. Володимир Безверхній

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ збільшує мої іграшки. Залишилася остання таємниця.

      – Тобі під силу її розгадати.

      Віталік, розмірковуючи, тримав у руках третю колбочку. Потім рішуче наблизився до Лео і блискуча крапелька заплуталася у гриві звіра.

      Лев поклав голову на міцні лапи й заплющив очі. Одразу він почав зменшуватися.

      – Невже заснув? – здивувався хлопчик й присів поруч. – Відізвися…

      Та рудий друг не вимовив і слова.

      Ще одна крапелька збігла по капоту сріблястого джипика. Віталік спробував підштовхнути машинку. Вона трохи проїхала й зупинилася. Мить – і тиранозаврик теж завмер.

      – Все повернулося на свої місця, – сказала мама.

      – Іграшкова водичка! – зрадів Віталік. – Так і назвемо її. Чудовий подарунок!

      – Ці водички добрі й розумні, – сказав тато. – Іграшки, що ожили, захищатимуть тебе і будуть вірними друзями.

      Віталік склав колбочки з водичками у коробочку. Натиснув ледь помітну кнопку і скринька зі скарбами зачинилася.

      Розділ 2. Джипику, вперед!

      Віталік стояв на дитячому майданчику. Сьогодні тут було незвично тихо. Події вчорашнього дня промайнули в пам’яті, наче чудовий кольоровий сон. Згадав, як ожив тиранозаврик, як їздив на левові…

      – Чому зупинився? – почув знайомий голос. Це говорив джипик.

      – Думаю, – озвався хлопчик і глянув на іграшку. Машинка була завбільшки з долоньку. Майстерно зроблена, міцна, вона гарно виблискувала на сонці. – За мною, – віддав наказ і поклав іграшку на землю. Джипик посигналив і поїхав слідом.

      Знайшли місце, де не було людей і Віталік дістав синю колбочку з великою водичкою. Повіяв легенький вітерець і на іграшку впав листочок з дерева. Він майже накрив її, наче парасолька від дощу. Цієї миті машинка почала рости. За лічені секунди збільшилася до розмірів справжнього джипа. Листочок заколивався й полетів.

      – Фортеця на колесах, – задоволено мовив Віталік. – Я мріяв їздити на такій машині.

      Передні дверцята відчинились, і хлопчик зайшов усередину. Відразу звернув увагу на невеличкий затемнений екран. Під ним побачив кілька кнопок у вигляді геометричних фігур.

      – Це електронний сканер, – пояснив джип.

      Віталік натиснув кнопку-квадрат, і на екрані з’явилася карта району. Потім малюнок змінився. Крупним планом була зображена вулиця, на якій вони знаходились.

      – У мене якесь дивне відчуття, – мовив хлопчик.

      – Поясни.

      – У кабіні я вперше. Всі прилади, які бачу, мені не знайомі. Але я впевнений, що знаю, як вони працюють.

      – Не дивуйся. Щойно ти сідаєш у кабіну, ми з тобою стаємо єдиним цілим, – пояснив джип. – Ти автоматично отримуєш навички і знання, необхідні водію.

      – Це одна з властивостей водичок?

      – Безумовно. Ти та інші люди повинні бути в безпеці. Це – найперше правило. Адже дорога – СКАЧАТЬ